Місце запису: с. Красносілля, Чигиринський р-н., Черкаська обл.
Дата запису: невідомо.
Ким записано: невідомо.
Респондент: Безвуха Галина Микитівна 1924 р.н.
Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Красносілля Чигиринського району Черкаської області.
Розкажіть мені, Галино Микитівно, про голодомор. Що Ви пам’ятаєте?
Ну 1932-33 рр. повню поганенько, бо мала була. Знаю лишень, що їсти нічого було геть. Люди вмирали просто на вулиці і нікому не було діла. Стояли хати, у яких були одні мерці, ніхто їх не ховав. Пізніше, хто ще живий та дужчий був – покопали на кладовищі ями – то люди, які вже чули що віку доживають, інші, лягали в ті ями і вмирали там, а коли яма наповниться, то її загортали. Казали, шо по 3-4 ями в день набиралося. Позабирали комуністи-активісти усі харчі. Ше й кілками, помню в стрісі в хаті ковирялися, бо сусіда наш там кілька кукурузяних качанців сховав, а вони найшли. Дядько мій корову в скирті сіна в лісі ховав, то вони ще й добре жили. Одного разу й нам молочка перепало, у них менший син помер, то дядина як ховали, нам кухлик дала. То нам так же тоді погано було, чуть не повмирали, бо привикли ж бур’яни жувать. Школу закрили, бо учні за партами вмирать почали, хоч там і давали по маніпусінькому куснику гарного хліба, чи кусочку макухи, то ті хто старшенькі не їли всього – додому несли. Так я ото як 3 класи одходила і всьо…
А 46-47 рр. Ви ж краще пам’ятаєте?
Да, забирали хліб, забирали, бо так треба було (наш казали), а люди не давали нічого. Був план до двору – 3 центнера давай, а ні, то шукали самі – все переривали, бо людей багато ж казали, шо война була і не має хліба. У багатьох був хліб позакопуваний, то його однак понаходили й позабирали. Ми поховали в грубу – і там забрали, то прийшлося їсти у степу картопельку, що вже на боюшення перетліло це. Крохмаль із зіми сухенький остався, то олади з нього кльоцали. Разні трави їли, супи з них варили.