Місце запису: Вільнянський р-н, Запорізька обл.
Дата запису: не вказано.
Хто записав: Рибаченко Г. О., Леончук Н. В.
Респондент: Самохіна Клавдія Єгорівна, 1926 р. н.
Під час Голодомору-геноциду 1932-1933 років проживала в селі Кінські Роздори Пологівського району Запорізької області.
Мій батько, Самохін Єгор Васильович, 1900 року народження, був місцевим жителем. І мама, Самохіна Катерина Іванівна, 1905 року народження, теж була з цього села. Батько працював їздовим у селі, а мама була домогосподаркою.
В нас у сім’ї було троє дівчат: Оксана, Марія і я, Клава.
Жили ми разом з сім’єю брата мого батька в одній хаті. Ще жили з нами дідусь Іван і бабуся Одарка. У батькового брата теж сім’я була чималенька, тому у кожного в хаті був свій куток. Ми дітлахами любили грати на лежанці у різні ігри і спали теж усі тут.
Пам’ятаю, що у нас було досить велике господарство: 4 корови, 2 коней, 10 овець, птиці різної.
Ніхто у сім’ї не байдикував: одні наглядали за скотиною, інші – за городом, навіть при місячному сяйві чоловіки виминали шкури на кожухи, а жінки при свічках пряли, ткали полотно.
Згодом переїхали жити у якусь землянку. Їсти не було що. Тато інколи ходив до сусіднього села і вимінював одяг на продукти.
Як ми вижили – не знаю. Знаю лишень, що інколи дідусь тихцем приносив нам то квасолю, то картоплину. Уже потім я зрозуміла, що дещо з продуктів довелося закопати у садку.
Тато з мамою говорили нам, що скоро весна, що стане скоро легше.