Місце запису: с. Велика Знам’янка, Кам’янсько-Дніпровський р-н, Запорізька обл.
Дата запису: 04.08.2009.
Хто записав: Алєйнікова Ю. В., Куліш К. Ю.
Респондент: Алєйнікова Поліна Тимофіївна, 1926 р. н.
Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала у селі Велика Знам’янка Кам’янсько-Дніпровського району Запорізької області.
Я була невелика, коли розпочався голод. В сім’ї нас було четверо сестер, я – наймолодша. Нас вважали середняками, бо у нас були корови, свині, птиця, запаси їжі. Потім все це забрала спецбригада.
Жили ми на центральній вулиці (тоді вона мала назву Красна), яку в народі називали «Столбова», старожили розповідали, що ще Катерина ІІ поставила телеграфні стовпи, тому така і назва вулиці.
Пам’ятаю, ми, діти, гралися на вулиці, вона тоді була широка, без дерев, дорога ґрунтова і по ній йшли багато людей. Було холодно, мабуть пізня осінь, (1933р.) снігу не було, це я пам’ятаю. Люди одягнути були погано, обмотані, немощні, ледве пересувалися, падали. І один з чоловіків впав на другому боці вулиці. Я і зараз уявляю, як він лежить на дорозі. Батьків брат, він жив біля нас недалеко, дядько Стьошко (Бонзарьов Стефан Данилович) не пам’ятаю як, переніс цього чоловіка до себе на двір. Потім в сінцях, намостили багато сіна і положили його туди. Я не знаю, як його звали, може він і казав дядькові Стьошці. Чоловіка нагодували. Але прожив він недовго. Може не треба було давати йому стільки їжі. Через декілька днів він помер. Мій дядько поховав його в кінці городу. І ще довго могилка та була, він за неї доглядав.