Місце запису: с. Андрівка, Бердянський р-н, Запорізька обл.
Дата запису: не вказано.
Хто записав: Швидкова О.
Респондент: Георгінова Зінаїда Іванівна, 1919 р.н.
Під час Голодомору 1932-1933 років проживала в селі Андрівка Бердянського району Запорізької області.
В родині було 5 дітей: 2 сестри і 3 брати. В роки голоду не вчилися, ходили на роботу до колгоспу, виконували різну роботу, в основному виловлювали ховрахів.
Батька за землю і за невиконання хлібоздачі вислали до Сибіру, звідти він не повернувся.
Родина дуже тяжко пережила голод, ніде нічого не було. Місцеві активісти забрали все, що було: одяг, зерно, крупу, вигнали з дому. Це було взимку і щоб не замерзнути, сиділи в скирді, але все одно було дуже холодно. Сусідам було заборонено пускати кого-небудь з родини до себе в хату. Активісти погрожували, що виженуть і їх. В скирді було холодно, і хлопці знайшли на околиці села розвалений будинок, і родина жила там.
На той час в селі був Торгсін, і люди міняли одяг, прикраси, антикваріат на крупу, цукор, пшеницю. Але родині Георгінових міняти було нічого. Родина вижили тільки завдяки тому, що мати шила людям, а вони за це приносили продукти.
Старшого брата, як і батька, теж репресували і він не повернувся. Отже, родина в роки голоду втратила батька і сина.
Люди помирали просто на вулицях. То там, то там лежали трупи, сили їх ховати вже не було. Інколи родичі або сусіди замотували трупи в ганчірку або старе рядно і закопували в землю.
Родина дуже тяжко пережила голод, всі в родині пухли, але вижили всі, окрім репресованих батька і брата.