Місце запису: с. Любимівка, Михайлівський р-н., Дніпропетровська обл.
Дата запису: 02.09.2009 р.
Хто записав: Ведмедовська Божена.
Респондент: Півненко Одарка Яківна, 1925 р.н.
Під час Голодомору 1932-33 років проживала в селі Малі Канівці Чорнобаївського району Черкаської області.
Як Голодомор доторкнувся саме до Вашої сім’ї?
Знаєш, мені дуже важко згадувати те жахіття, що бачили мої очі. Незважаючи на те, що на кінець Голодомору мені було всього 8 років, проте, моя пам’ять все ж таки досі бентежить мене деякими побаченими мною випадками. Дещо мені розказувала моя мама, Царство їй Небесне! І зараз, у моменти спогадів, не можу витримати, не заплакавши… Як зараз пам’ятаю, як в сім’ї було все: благополуччя, родинне тепло, мир, спокій – і як в один момент все обірвалося, мов бісер на нитці… Помню, як ще малою, побачила смерті старшого брата Іванка та наймолодшої сестрички Олі… Обоє вони померли від нестачі їжі. їхні животи розпухли, мов кулі і ніженьки мов спичечки тягнулися за тулубом. Матір плакала так гірко, що тієї її звичної іскорки у очах і сліду не було. Там же, у Малих Канівцях ми втратили і батька… Яке горе, доню!.. Не дай Боже вам, милі мої, побачити, яке ж це лихо! Після смерті спочатку сестрички та братика, а потім і мого любого батечка, матір не знала, що робити далі. І лише через деякий час вирішила, що для того, щоб зберегти хоч моє життя, її останньої дитини, потрібно тікати кудись ближче до промислових міст, де є хоч якесь сподівання на якусь їжу. Одного дня мама схватила мене за руку та повела геть з дому. Я зовсім не помню, як ми йшли… Та назву села, де був наш новий дім також не вдається згадати. А що ж узяти? Мале ж було ще. Проте, там було дещо краще. Саме там для нас і закінчився Голодомор. Хоча у пам’яті посідають всі ті події, що були у Малих Канівцях. Люди їли все – їжаків, горобців, ворон та все що потрапляло під руку та якось могло відтягти хвилини смерті. Та найгіршим було канібальство… Господи! Лишенько! Люди їли один одного. Наші ж сусіди з’їли свою меншу доньку. Зварили її у горшиках як м’ясо якоїсь тварини… Милостивий Боже, як можна робити таке?! Люди були очумілі, в їхніх очах не було нічого, вони абсолютно нічого не розуміли… Це жах! Господи, не дай Боже вам таку долю! А тільки щастя і благополуччя! Нехай Господь береже вас от всього поганого!