Місце запису: с. Шукайвода, Христинівський р-н., Черкаська обл.
Дата запису: 05.07.2005 р.
Хто записав: Добринська В. П., Вовк Н. І., Школенко К. В., Валюк В. І., Кузьменко Г. І.
Респондент: Дмитрук Катерина Пантелеймонівна, 1921 р.н.
Під час Голодомору-геноциду 1932-1933 років проживала в селі Шукайвода Христинівського району Черкаської області.
Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках або у 1946-47 роках?
Я всю жизнь була в Шукайводі. Помню добре. Голодна була, холодна. В родині була я одна з мамою, була ще єдна дівчинка, то з голоду пропала в два роки. В 33-му померла.
Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?
Люди здихали. Була засуха. Вже як 1933 рік, то все такого восени вже добре уродило: і хліб гарний, і картошка. А тоді як це була весна, голодна, то з голоду падали.
Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, хто це був?
Були такі, що ходили по хатах, не то шо крали, а просто забирали.
Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?
Не знаю.
Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання податків?
Нічого не показували, просто забирали всьо геть. Як в банці насипана пшениця була, то висипали.
Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?
Не били, нічого і як приходили, ніхто нічого не казав. Просто була комісія така від сільської ради. Нікого не били.
Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?
Нє, нє.
Як люди боронилися?
Нічого. Усьо, голими руками. увійшла в хату: “Так, шо у вас тут є?”. “Нічого нема”, – мама каже… Ввони тоді вже дивляться по горшках, по баняках, по каструлях, в кого шо.
Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів? Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?
Та й шо? Одна жінка, сусідка Андрунь, та й в нас було бур’ян сіяли, точили насіння. А батько там робив і приніс бур’яну. У нас жорна були, а ми змололи, а вони ввійшли (з дітьми п’ятеро). Мама і їй дала трошки того бур’яну, щоб якусь пампушку спекла. А вона каже: “Я колись віддам”. А хтось може й бачив. У неї така клуня стояла і вона в тій клуні закопала два мішки пшениці…І хтось чи бачив, шо і доказали. Бачим, іде до неї комісія, душ із шість… Вони в ту клуню, лопатою по всій тій клуні і найшли ту яму, відкопали і забрали ті мішки. То вона так стояла плакала: “Дайте мені дві пригоршні, хоч зварити суп…” Не дали нічого, забрали й пішли. Тоді єдне на другого не дивилось. А шо ви думаєте. наверно, вони брали, ділилися і їли. Вона, член комісії і сама здохла під тином з голоду.
Скільки їх приходило до хати? Хто це був?
Не помню. Мурзак – чоловік був, була Наська – жінка і Самарський. І єдна комісія, там друга комісія. По три, по штири. Сільські.
Де можна було заховати продукти харчування?
Копали ями в коморах у хлівах. Де хто бачив.
Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?
Аякже. Тоді трудодні писали і давали на трудодні їжу, а як робили на полі, то були котли варили. Давали хто робив, а додому не давали.
Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, худобу, тощо?
Нє, нє – тільки продукти.
Що таке закон про «про п’ять колосків?» Чи чули ви про нього?
Не чула.
Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?
Як уже колгосп заснувався хороший, то тоді ми ходили збирати, як пройде машина. Гонили, гонили, але всьо равно збирали.
Хто охороняв поля, колгоспні комори?
Не помню, свої їздили.
Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?
Добровільно.
Чи змушували людей іти до колгоспів і як?
Хто не хотів, той не йшов. Репресій не застосовувалось. Як ішли в колгосп, то самі вели добросовісно: у кого коняка, у кого обріз, у кого корова, теля…
Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?
Реманент ніхто не ховав, добровільно самі вели.
В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?
Удень.
Скільки разів приходили до хати?
Раз. А як хто доказав, то прийшли откопали, забрали та й пішли.
Коли почали помирати від голоду?
Ну, як це голодовка 33-го з весни до осені.
Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?
Забирала держава. Покотило Марійка і її сестра Варка. Тут була хата і їх туди забрали і інших. Колгосп варив їсти їм, щоб вони жили.
Хто не голодував у селі і чому?
Не знаю таких.
Хто зумів вижити?
Де в кого була корова, то не голодували. Хто хазяї були, то не голодували. Ці зуміли вижити. Тітка рідна, чоловік її і п’ятеро хлопців, як дуби, виздихали.
Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?
Тоді ніхто нікому не допомагав.
Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?
Либоду, бурачиння, буракове насіння. Тоді ягід не було. Тоді хазяїн за кожну штучку платив гроші: яблука, груша, слива.
Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?
Пішла до ставка стірати, якось сіла і 3 пуловиці. Бо я їх половила, принесла. Прийшла мама з бураків, а я кажу: “Мамо, сьогодні вже добра либода, бо зажарена, бо я половиці вкинула. Люди їли собаки, коти. Осьо Вера, на ню кицька видумали, кицьку вбила…
Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?
Був базар, но ми не ходили. А люди ходили. Якась хустина, хустка, яка спідниця, якась жменя лишилась пашні; косили попід хати і міняли.
Чи був голод у містах?
Не чула.
Що таке “Торгсін”?
Не чула.
Скільки померло людей у селі? Чи є такі відомості?
Ой, багато, ой, багато. Дуже багато, здорова підвода, коні, а не бики і гарба, і жінка їздовий попід хати їздить і збирає, хто вже вмер. А якщо ви ще дихаєте, вона вас у гарбу ложить і повезла на цвинтар закопати.
Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?
У Щурів дитина вмерла чи здохла. Мати поклала і їла: шматками різала, зварила і з’їла. На другий день зварила і з’їла. Живих нє. Людей живих не помню, щоб хто їв.
Чи платили тим хто займався похованням померлих?
Хто їм платив, трудодні писали. Як згадаю, як цього Тихона: “Що я, – каже, – ще раз за тобою буду їхати”. Вкинула в гарбу і тоді стала десь забирати ше когось, а він з тей гарби рачки в бур’ян і вижив.
Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?
Зробили у нас: позвозили у нас де яка кістка валялася і зробили дуже велику могилу Голодомору.
Чи поминають їх на Проводи, Гробки, Зелені свята?
Поминає батюшка.
Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?
Люди на Проводи туди йдуть, там столи стоять і хто шо бачить – кладе. Мені мама показувала, де тітка захована…
Чи є у вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?
До церкви ходю. Церква українська, не дуже давно відкрилась.
Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-33рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?
Вони не вірять. Я кажу, що мама зварили либоду, а на другий день бурачиння та й кажуть до мене: “Мабуть, будемо, доню, либоду варити, бо либода жирніша”.
Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?
А я знаю? Голодовка, не було чого їсти. Не давали, не відки не присилали нічого. Забирали, а куди везли не знаю. В комору забирали. Брали, висипали: квасоля, крупа, продукти, нічого з комори не давали.