Місце запису: с. Шукайвода, Христинівський р-н., Черкаська обл.
Дата запису: 05.07.2005 р.
Хто записав: Добринська В. П., Вовк Н. І., Школенко К. В., Валюк В. І., Кузьменко Г. І.
Респондент: Ксендзук Надія Артемівна. 1919 р.н.
Під час Голодомору-геноциду 1932-1933 років проживала в селі Ладижинка Уманського району Черкаського області.
Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках або у 1946-47 роках?
Дитиночка моя… Як батько спух, помер. Семеро дітей і батько, і мати. Осталися від того я і мама. Я не знаю, як до весни… починався Голодомор з 1932 р., ну, ще в нас ніхто не вмер в 32, а в 33-му до весни всі повмирали… Мама пішла на колгосп, а я пішла в Христинівку, хто шо кусочок дав мені, то я так там… в соломі так і ночувала…Не могла я до пам’яти дойти. Два братики було Кость і Федір – близнючки, то самі менші померли, ну, й дівчатка, штири дівчинки Гафійка, Хросинка, Маричка, Ганя. Батько звали Артем.
Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?
Боже ж мій милостивий… Я зараз все розкажу. В 28 году началась колективізація і здавали коні. У мого батька була коняка,.. коняку, воза борони. податки. Боже, і податки, з города, яйця, м’ясо, всьо ж оддавали, позику…
Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, хто це був?
В 28 году всьо поздавали. Отут був тік, називали його красний тік. Туди звозили хліб і молотили. Лавка стоїть, коні запряжені… забирали той хліб, клали на підводи із музикою проводжали в Христинівку. А дальше на станцію відправляли, а тоді забирали…
Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?
Ніхто ні на кого не доносив, не докладали, бо велике горе було, це було страшно дивитись, всі були пухлі.
Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання податків?
А як же, це сільрада була. Боже спасі, приказ був від начальства, шоб під мітьолку.
Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?
Ночію приходила комісія, шоб іти до сільради і там будеш одвічати чи виконаєш… та й визвали мою тітку Явдоху і мою маму. А я Івана Золотаря батько Іваном звався та й каже: “Бери її за барки чи вона виконає поставки…” Аа відки все забрали… А моя мама: “Діти пухнуть”. Взяли в ці шандари обох (печі такі) нє, не арештували, посиділи та й випустили.
Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?
Нє, нічого не було. пристрої ходили, такі палиці довгі залізні і стукали, де ями можна найти з хлібом.
Як люди боронилися?
Як хто шо мав шось у пазусі якусь жменю, то тоже витрясали.
Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?
А шо ж ховали, ховали. Хто зумів сховати, то ше якось вижив на тому кулішу. А хто не зумів нічого сховати, то з льоху бараболі забирали і бураки – все забирали. Це дуже велике горе було.
Скільки їх приходило до хати? Хто це був?
Даже і п’ять і шість душ, і десять. За це я не помню… свої ходили.
Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?
Да.
Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, худобу, тощо?
Боже мій. А одяг забирали, хто був такий, бо в нас було семеро дітей… плоха одяг. Тоже держав вівці, то так для себе була необходімість, а хто був багатий трохи… Інка, винеси той одяг… такі піджаки, кожухи забирали і тут на торгах продавали, були такі люди, шо й купляли, свої сільські купляли.
Що таке закон про «про п’ять колосків?» Чи чули ви про нього?
Хто зловиться, то в тюрму садили, а той даже вбивали. Знаю, я всьо в газетах читала такі випадки. А в нашому селі тоже всього було.
Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?
Боже спаси, не дозволяли.
Хто охороняв поля, колгоспні комори?
Сільські, свої сільські люди… отак було… не було чим топити та й йдуть за машиною… а вони чо були дужчі. Бо вони там жили, робили, підбирали корма… ніс на плечах солому, а він підійшов, запалив на плечах.
Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?
були добровільно йшли. осьо Маруся чумачка, її батько, її мати… їхній брат в МГБ був та й сказав до матері: “Боронь Боже, подайте перші заяву, та ви тоді будете без голоду. – Та вони подали заяву. – А якщо люди не будуть забирати, то боронь Боже вас забирати, хай та заява там лежить, якщо відберете, то пропащі”. То вони пішли добровільно, заяви не відбирали і до них не заходили. То люди пухнуть з голоду, а вони мають хліб і держали корову і мали молоко.
Чи змушували людей іти до колгоспів і як?
Загоняли в колгосп. Боже, ходили тут, тучами ходили. Мій батько… не пішли в колгосп, тому що дуже вірили в релігію, в Бога, розписуватись не хтів, бо це, казав, шо я розпишусь не туди де треба; буду так ходити та й мама ходила і я трохи ходила даже… Боже, за репресії, то геть І я ті кістки бачила. Я, мої діти в, Норільські, на сєвєрі.
В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?
І дньом, і ноччю.
Скільки разів приходили до хати?
Даже геть по п’ять раз можуть зайти. Боже, я не можу представити, як це робилося, так було страшно.
Коли почали помирати від голоду?
З 32-го року.
Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?
Ходили діти красти, а їх кидали даже геть знаю за Христинівку, то шось із десятеро, то їх кинули, не знаю, чи то їх із десятеро там було… Не шкода було, ніхто нікого не жалів, взяли та й вкинули.
Хто зумів вижити?
Я ж вам розказувала, шо… їхній син служив в Москві, був в НКВД, то він приїхав додому, сказав: “Будете в колгоспі, боронь Боже, забирати заяви з колгоспу” То були такі…
Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?
Я знаю, шо В нашому селі ніхто нікому не помагав.
Які засоби вживали до виживання?
Вийшло бідне надвір, нажало споришу, кропиви.
А зимою?
Помирали, масово помирали… у мене осьо семеро душ. Я знаю, шо я захотіла їсти, то поставила води в горщечку, посолила сіллю, так напилась і на тому кінець.
Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?
Ой, не знаю… я це помню весною, а тоді я пішла в Христинівку, а мама пішла в Радгосп та й там тарілочку супу давали і 200 г хліба… А хто крав… то їх сторожі полювали, та ту жінку вбили, а ця Горпина втекла.
Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?
Да. я не знаю за це. Христинівка жила, бо мені діти винесуть кусочок сахара, тоді легше було в городах жити.
Чи був голод у містах?
А пайка давали. А дід Пантелей був у Москві, то він додому ще й посилки посилав: насушить батони, запакує. Москва жила тоді добре.
Що таке “Торгсін”?
Може, я й помніла, то я й забула.
Скільки померло людей у селі? Чи є такі відомості?
Ось Марусі Чумачки штири душі. Яким остався, а то всі померли; Тетяна, а то всі повмирали з голоду; Івана Золотаря батьки померли, а він остався. у Бабанів, то всі лишилися, бо вони були в колгоспі та й тарілку супу принесуть, за цим вижили, пухлі ходили на роботу.
Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?
Те я чула із села, оцеї Каті Жерди баба та й вона це їла і Червонка покійна. Баба Гирда, то свої їла… померлих. А дід цей, з Орадівки, то розказував, шо дві жінки застали їх, шо вона варила свого сина. Як їх застали, то завели до сільради і там їм дали уколи. Сказали: “ми дамо вам уколи і вам буде лучче”. І їм дали уколи і вони повмирали. Оце ше й так було… дуже страшно було.
Де і хто хоронив померлих від голоду?
Усю через город баба Тереся жила, Це вона сама активістка. Нє, у яму, один кагат, оце скільки сьогодні заберуть – один кагат риють і закопали… баба Тереся… ще живого діда Тихона завезла.
Чи платили тим, хто займався похованням померлих?
А тарілку супа варили і кусочок хліба давали.
Чи відомі у Вашому селі місця захоронения людей від голоду?
А в нас геть і пам’ятник стоїть цим померлим. Баба Васька писала, і моїх братиків, і сестер. Дуже написали багато, шось до 300.
Чи поминають їх на Проводи, Гробки, Зелені свята?
Да. Мати, батько, два брати, сестра померли.
Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?
Не ходю.
Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-33 рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?
Осьо розказую, та вона не вірить.
А Ви прожили життя, як Ви думаєте, хто винен, що так багато загинуло людей?
Як вам сказати, хто це винний. Я знаю Кагановича, він на Київську область (ми тоді були Київської області) був уполномочений. Від Сталіна був приказ: здай хліб, например: 20 центнерів сьогодні, він каже на завтра 30 центнерів здавати. Та й ходили та й відбирали у людей цей хліб. Оце таке було.
Ну, а що вони казали, куди вони його забирали, з якою метою?
А шоб люди зморились.
Ну, Ви казали, що у вас теж немає їсти, тоже голодні?
А шо вони не бачили? А шо вони не знають?
Ну, а що ж вони казали, це податок чи що?
А заготовку здати.
А хто їм казав такі плани заготовки?
Сталін, Каганович, Молотов і там був і Риков якийсь…
Ну, Ви ж були в колгоспі, Ви ж робили? тож ваше було, батько робив, то ж зароблене було?
Він не на трудодні, він свого поля, тоді ще своє поле було, та їх зганяли в колгосп, та й він узяв три снопи… тут стояла молотарка, працювали, везли в Христинівку під прапором, ше й під музику.
Щось може ще пам’ятаєте, щось розкажете, щоб залишилось воно в архіві?
Воно залишилося мені добре, вся сім’я вмерла, я зосталась сама.