Місце запису: м. Київ.
Дата запису: 14.12.2007 р.
Хто записав: Буц Любов Марківна.
Респондент:Буц Любов Марківна, р.н. невідомий
Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в місті Корсунь-Шевченківський Черкаського району Черкаської області.
Тато Буц Марко Пилипович, мама Топчій Параска Яківна. В сім’ї було четверо дітей: Віра, Надія, Любов і Микола. Жили біля красильного заводу на березі ставка (назву не пам’ятаю). Гарна хата була з садком, городом. Я з братом були маленькі, сестри підлітками. Прийшли якось, так казали, бандити, вигнали всю сім’ю з хати на вулицю, все що було забрали, нічого нам не залишили. Сімнадцятирічна сестра Вера померла з голоду, брат був пухлий, не міг стояти. Сестру Надю підлітка завербували різноробочою на будівництво до Києва. Потім ми проживали недалеко від р. Рось, рядом була гребля ГЕС, в маленькій хатці під соломою з дірками, в одній кімнаті, вже було де спати: була піч, лежанка, блохи, воші та різні болячки. Ми ходили по смітниках, збирали лушпиння, їли макуху, білі буряки з бадиллям, квітки акації, клей з чужих фруктових дерев, різні трави… Батьки з войлоком бродили берегом річки і витягали з дна довгенькі черепашки, розбивали їх, варили і їли. Не дай Бог, щоб у майбутньому таке повторилось на нашій землі.