Місце запису: м. Канів, Канівський р-н., Черкаська обл.
Дата запису: 23.06.2005 р.
Хто записав: Петренко Антоніна Михайлівна.
Респондент: Бондаренко Олександра Василівна, 1930 р.н.
Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в місті Канів Канівського району Черкаської області.
Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932 – 33 роках?
У 32-му не пам’ятаю, а у 33-му – пам’ятаю.
Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?
Отака була, ходила, а їсти ж то нема нічого. А баба внесла суп, крупа перлова і квасоля, це ж вона батькові внесла, та каже: „Василю, їж”, а він каже: „Нехай я пізніше з”їм”. А я жду, пока вона двері закриє. Вона закрила двері, а він каже: „Бери, Саша, їж”. Я кажу: „А тобі?” „А мені… Я виріс. А тобі ще треба рости”. Скільки ж мені…
Не плачте.
У горшку було там, гречка, на припічку, висипали – це я тоже помню. Помню ще що, батько це розказував, Левадка там у Красному яру жив, той Левадка, колись на пошті син його уже робив, то золото у нього було в глечиках, але ж жалко. А „Торгсін”, „Торсін” міняв. Хліб забрали, пекли, і золото в людей забрали все чисто.
А Ви не пам’ятаєте, як розшифровується цей „Торгсін”, що воно таке?
Халєра його зна, це спитайте когось у райвиконкомі.
Чи можна було заховать якусь частину зерна чи продуктів? І де це робили, де ховали?
Не можна, бо вони витрушували.
А як вони це робили?
Залізли на хату, чи де там ви сховали. Витрусили, забрали й поїхали. За це й один комуняка не здох, а хазяїни усі повмирали.
А хто вижив у місті, хто не голодував?
То я ж кажу хто. комуняки не голодували, бо вони повисипали у хазяїнів усей хліб, а особливо в селах. У Каневі то ще кой як, десь хтось, золото було та міняли, понімаєте? На хліб у „Торгсіні”. А в селі? Видно золота не було, хліб повисипали, і як в Орловці, казала жінка, при Сталіну – вона його кляла і всіх кляла страшне, ніхто її не трогав – 11 чоловік винесла з хати. Але не виносили на могилки, коло хати так і ховали. Так коло хати й ховали.
А Ви пам’ятаєте когось, або батько розказував, хто ходив забирав? Це були чужі люди чи свої?
Свої! Он у мене „Маруся” книжка є, як коли схочете, я дам почитать. Шо син пішов у комуністи один, а один не пішов. І дочка. Дочка родила дитину, а голодовка. Він же ж сам висипав, забрав, його комуніст-син. Забрав і нема ж ні кришечки. І він каже – жінка опухла, дочка опухла. А вже, каже, бачу що й я опух. Та думаю., помрем ми… А, ще він його вигнав з хати, з нової хати.
Батька?
Да, цей комуніст. А сам з жінкою поселився. Та я каже, бачу що як буду тягнуть дальші, то я не дойду. То я, каже, взяв сокиру, та одрубав голову йому й її.
Що таке закон про п’ять колосків? Ви чули про таке?
Це вже я була велика, навєрно, чи не робила. 5 чи 7 чи 10 чи там 20 – ходили люди собирать колоски, це в 47-му було.
В 47-му, в 33-му не було?
В 33-му, навєрно, так полупилося, шо не було чого собирать. Уже собрали хазяїни хліб і поховали. То що, його не понаходили? Понаходили.
Чи змушували людей іти до колгоспів?
Тоді змушували. Не то що змушували, а хтозна й шо робили. Це я чую вже. Бо я робила в фінотдєлі, а ходила по селах, в налоговому отдєлі я робила, то в кінці квартала нас посилали плани виконувать. Томи ходили по селах, то розказували, шо страшне шо робили тим, хто не хотів в колгосп уступать. Він же ж як не хотів, то він ні коня туди не давав, ні воли туди не давав, нічого. А як ти вже пішов у колгосп то ти оддав і коня й воли і все на світі, і остався ні кола ні двора. Бо шо таке в селі, маючи землю, не мать тяглового. Нема скотини.
А оті, що приходили забирать продукти, в них були якісь документи?
Це вже я вам не скажу.
А зброя?
Тоже не скажу. Чи була зброя, чи ні. Ну, во всяком случаї, мовчки висипали. Може й була зброя. Висипали, що він, той хазяїн – плаче, діти плачуть тай усе. Осьо й сьогодні розказувала друга невістка, мого чоловіка брата жінка, шо 12 душ у хаті. Сім’я велика. Сховали хліб на хату. Вони знали, де люди ховали. Це в Каневі вже діло було. А потом каже, підказав один, що прийдуть комуністи хліб трусить, то десь так сховайте, щоб вони не найшли. А в нас, каже, стояли постояльці, ті, шо насип насипали, желізну дорогу. А в них коні були і овес був. А ми ж плачем усі. А вони кажуть – не плачте. Ми, каже, зараз овес висипим, а туди на спід понасипаєм пшениці, жито, а зверху овес і всьо. І так зробили. Вони прийшли, ну шо – подовбали, подовбали овес, і так, каже, вони нас спасли, шо осталася вся сім’я, 12 чоловік. То ми, вже, каже, їсти готовили, тім давали, цім постояльцям. Та, це страшне! А що я ше помню – мати купила ряжанки і їсть у спальні. А я ж хожу заглядаю, бо шо таке у 33-му ряжанку, як їли, бур’ян їли. А вона ж не дає мені. Не дає, а батько каже: „То ти хоть Саші дай ряжанки та кусочок хліба”. А думаєте дала? Ні. їли дітей своїх.
Були випадки людоїдства?
Були, були. Тут у Каневі, розказував батько, не одна з”їла дитину. По селах їла. Каже, затулила занавіскою, порубала ту дитину, в казан і їли…
А які дерева, якихось тваринок, таке їли? З дерев, з рослин?
Та де вони його візьмуть, ті тваринки?
Ні, люди.
Бур’ян їли.
Люди тваринок якихось їли, чи там пташок? Знаєте таке?
Як ти її вловиш, ту пташку. Як вони нікудишнє, єлі ходить, так як цей чоловік казав, шо зарубаю, пока я ше кой як хожу, бо я завтра вобше не піду. А дочка вмерла, маленька дитинка, та всі померли, й жінка вмерла, а він, хазяїн, самий останній умер.
А де ховали тих, що повмирали?
Коли хати. Оце в Орловці, коло Городища, на трасі, ти їхала тудою коли небудь, ото Орловець є, що столова над дорогою, а там церква, а за церквою оце ця жінка жила. І ветеринарний участок був за церквою. То вона було прийде, плаче та й розказує – 11 чоловік умерло. Вона, видно, була беременна дитиною, що осталася маленька дитина і вона осталася. Більш нікого. Не було ж кому нести на могилки! Усі пухлі були! Хто ж ніс би!
А комусь платили, за те що ховали людей? Колгоспникам якось, чи наряд давали?
Ніхто нікому не платив, і я ж кажу, ніхто нічого не вивозив, бо всі пухлі були.
А церква яка була, православна?
Православна. Вона й зараз є.
А зараз поминають тих людей, що померли в Голодомор?
Аякже, обізатєльно.
Кого Ви вважаєте винним у загибелі скількох людей?
Комуністів я вважаю винними.
А хто тоді був при владі?
Вони тоді були при владі. Комуністи.