Місце запису: с. Суботів, Чигиринський р-н., Черкаська обл.
Дата запису: 12.10.2005 р.
Хто записав: Каплоуха Марина.
Респондент: Коцуренко Текля Петрівна, 1906 р.н.
Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Суботів Чигиринського району Черкаської області.
Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932 – 33 poці?
Пам’ятаю, мені було тоді 27 років.
Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неврожай, засуха, податки чи забирала урожай влада?
Кажуть, що забирали, щоб піднімать колгоспи.
Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?
Активісти.
Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?
Не знаю.
Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на забирання продуктів?
Документів ніяких не було.
Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?
Застосовували покарання, висилання.
Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?
Не мали зброї.
Як люди боронилися?
Люди боронилися хто як міг.
Чи можна було приховати якусь частину зерна , продуктів, овочів?
Можна. Ховали, закопували під скринею і в діжці коло річки, і десь у землю.
Скільки їх приходило до хати? Хто це був?
Приходили їх чортова тисня. Дементій, що жив на оболоні, ходив із штирем, скрізь штрикав, шукав зерна. Недалеко від нас жила Вустя Юдиха, ото її брат пішов навіть до своєї сестри забирать зерно.
Де можна було заховати продукти харчування?
Ховали продукти, в основному, в землю. Мій брат закопував у мішку в діжці аж коло річки. А коли вже нишком витягне, то ховалися, бо шукали і в печі, і під полом.
Забирали лише продую и харчування чи й інші речі — одяг, рушники, худобу тощо?
Забирали в основному харчі.
Що таке закон про «п’ять колосків»?Чи чули ви про нього?
Мій син Ваня і Ярина Вірунька ходили з торбинками по колосочки. Це вже було перед війною. Одного разу Щерби ненко Йосип упіймав мого сина (Вірунька втекла в дерезу) та вкинув у погріб біля школи. Випустили аж увечері.
Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?
В полі не дозволяли збирати нічого.
Чи люди хотіли добровільно йти в колгоспи?
Добровільно люди не йшли. До мого Івана приходив не один раз Квак (був тоді головою). Іди, Іване, в колгосп .Я не пускала.
Чи змушували людей іти до колгоспів і як?
Змушували, залякували.
Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?
Коров не забирали, а коня забрали. Мій Іван запріг коня, на воза поскладав борінку, дряпак, плуга і одвіз.
В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?
Ходили вдень. Казали: Давайте, бо треба на посів.
Скільки разів приходили до хати?
В будь-який час і по кілька разів на день.
Коли почали люди помирати з голоду?
Вмирали найбільше весною 33-го.
Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?
Хто не голодував у селі і чому?
Хто зумів вижити?
Заможніші
Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?
Одного разу дід старий Василь Олейник просив у мене хліба,, А в нас не було хліба, а тільки половинка кукурудзяного оладка лишилась. Дід брав той кусочок, а в нього руки трусились. З’їв і сказав: « Спасибі тобі, моя дитино, я наче одговівся перед смертю.» А завтра його вже везли на кладовище.
Які засоби вживали до виживання?
Їли весною шпичаки, рогіз різали на кусочки і варили. Їли цвіт з акації. Оладки пекли з листя липи.
Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?
Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?
З яких дерев, рослин вживали листя, кору в їжу?
З глоду.
Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?
Їжаки, лелеченята.
Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?
Ходили люди, міняли речі на продукти. Прийшов один хлопець до нас, я дала йому пригір кукурудзи, а він її мерщенько в рот і тріщив суху, як кабачки.
-А де ваша мати ?- спитала я.
– А ми ходили просити до Знам’янки з матерею. Вона сіла під стовпом і вмерла.
Чи був голод у містах?
Мабуть, він скрізь був. Не знаю.
Скільки людей померло у селі? Чи є такі відомості?
Люди мерли, як мухи. На кладовищі хоронили в одній ямі по 5 – 6 чоловік. Часом закидали, а то й не закидали, бо не було сил. А скільки померло, не знаю.
Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?
(Називає ім’я, яке ми приховали з етичних міркувань. – Ред.) з’їла свою дитину. Брусник зайшов, а в неї шось пахне у печі. Засудили її, а в неї осталась старша дівчина.
Де і хто хоронив померлих від голоду?
На кладовищі, у садибах.
Чи платили тим, хто займався похованням померлих?
Не платили.
Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?
Ні, бо було давно.
Чи поминають їх на Проводи, Гробки, Зелені свята?
Ні.
Чи згадують і поминають померлих з голоду в церкві? Тепер з м і радянської влади?
Не знаю.
Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?
Так. Київського патріархату.
Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду?
Ні нам зі пишка немає.
Чи знає сучасна молодь села про голод 1932 – 33 рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?
Думаю, що знає. Розповідала сусідам, внукам дітям.
Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?
Владу.