Місце запису: м. Канів, Черкаський р-н., Черкаська обл.
Дата запису: 23.06.2005 р.
Хто записав: Петренко Антоніна Михайлівна.
Респондент: Москалець Василь Родюнович, 1919 р.н.
Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживав в селі Литвинець Канівського району Черкаської області.
Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932 – 33 роках?
Голод 1932 – 33-го я дуже помню, тому що пережили. У нашого батька була здорова сім’я, 9 осіб – батько, мати, брати і сестри. Благодаря тому, що в нас була корова, то ми вижили, питались молоком.
Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду – неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?
Голод спричинили у 1932 – 33 році більшовицька влада. Забрали все, у селян все забрали, хто де хотів заховать – ходили із стрикачками такими, шукали, забірали. Даже із печі, якщо варила баба квасолю, і ту забірали.
Хто це робив?
А це робили – із Ленінграда на Україну було послано 25 тисяч комуністів, 25 тисяч комуністів для того, щоб помогти українцям, от вони й ходили.
Чи були нагороди від влади за донесення на сусіда за приховання зерна?
Я в те время ще був, в те время ще був учнем 5-го класу, то я такими словами не занімався, щоб доносить на людей.
Ясно. Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?
Ну, ясно, що на Україні ішло розкуркулювання, багато людей розкуркулили, вивезли на Соловки в Сибір.
Було таке, да? Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?
Ті, що відбирали, всі були при зброї.
А як люди боронилися?
А як же могли люди борониться від озброєних людей? Мирні люди, як могли борониться?
Чи можна було приховати якусь частину зерна чи продуктів?
Я ж вам говорив, про те що люди старалися заховать, на городі десь закопать у діжечці хоть трішечки зерна, але ходили із списами, шукали, одкопували і забирали.
Як звали тих, хто шукав закопані продукти. Знаєте когось, прізвище пам’ятаєте, ні?
Ну, із туда, з Ленінграда був присланий Іванов.
А де можна було ще заховать продукти, крім городу?
Не знаю.
А давали їжу тим, хто йшов до колгоспу?
Колгосп був організований у 29-му році, це вже був колгосп. Ті, що ішли на поле робить, то варили їм у котлу затірку ріденьку, давали по черпаку їсти в обіди, тім, що робили на буряках.
Забирали тільки продукти, чи й інші речі – одяг, рушники?
Нє, забирали продукти.
А худобу не брали, корів не брали?
Худоба була забрана в колгосп, а в кого залишалася, я ж говорив, у кого була корова, то люди спаслись молоком. У нас була корова, я її пас. Та було в лісі нариваю листя липи, пшінки, а це тоді сушила мати листя липи, перетирала, і трошки добавляла кукурудзяного борошна і такі пекла вона коржі.
А що таке закон про п’ять колосків?
Коли у 33-му році люди голодні були, вже в жнива дозрівали колоски пшениці, то людина по дорозі йшла голодна, виривала колоски, у руці протирала і те зерно їла. А тих кого ловили, садили в тюрми. В нас у селі жінка йшла з Канева, вирвала 5 чи 6 колосків, і тут її охрана уловила й посадили в тюрму. В тюрмі вона й померла.
А хто охороняв поля і комори?
Ну, охоронці.
Були там?
Да.
Чи люди хотіли добровільно йти в колгоспи?
У 21-му році добровільно в нас у селі організувалася спільна обробка землі. То добровільно. Люди добровільно робили, між собою розприділяли все. А вже у 29 – 30-му році – це примусово. Це примусово . люди не хотіли йти в колгоспи.
Їх змушували?
Да, змушували.
А де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?
Ні, так, в колгосп як ішли то обов’язково забирали коні, здавали коні, воли. А як одну корову – то залишали.
А в який час ходили забирати в людей зерно? Зранку, вночі, чи коли?
У любе время.
І скільки раз ходили до хати?
Ходили місяцями, забирали, тому що безпреривно з Москви план приходив заготівлі – ви не виконуєте… і опять і опять.
Коли почали люди помирати з голоду?
Люди почали помирати з голоду в 33-му році весною.
Що було з малими сиротами, ними опікувалась держава?
Після голодовки багато дітей осталось сиротами. То після того їх забрали і роз приділяли по колгоспах. По 5 по 3. Це вже тоді оприділяли до старої людини, щоб вона їх виховувала, а тоді з колгоспу давали продукти.
А хто не голодував у селі і чого? Були такі, що не голодували?
Ну, голова колгоспу, голова сільради, комуністи.
Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду і чи ділились продуктами?
Всяк було. Як рідні, то ділились продуктами, щоб вижить.
А які засоби вживали до виживання. Оце Ви розказали про липу, а ще щось таке було? Що їли?
Ну я ж говорю – листя липи, цвіт акації.
Гриби якісь собирали.
Ну аякже, гриби собирали, так і зараз гриби собирають. Далі дикий часник по ярах, вживали дикий щавель.
А кору вживали в їжу?
Вживали лупа. Йшли на крупо…, привозили лупу, коли просо шеретували, то оця верхня лупа, це люди собирали, потом перетирали оце.
А яких диких птахів, тварин чи плазунів вживали в їжу?
Ну як сказать… дощових червяків.
Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?
У місті був „Торгсін” і за золото міняли все. Приносиш золото чи срібло – то пожалуйста, там давали і крупу і борошно, все.
Тільки за дорогоцінні метали?
За золото і за срібло.
А що таке „Торгсін”?
Ну це магазин.
А як воно розшифровується.
Ну, я вже не знаю.
Скільки людей померло в селі, є такі відомості?
Я хочу сказати, колись я підраховував, то война 1941-45 року, вона дуже багато забрала в селі, дуже багато людей забрала, то я так підраховував, я якраз в те время знав людей, то в голодовку померло, померло більше, чим война забрала. У нас було 2 п’ятих паралельних класи, а прийшли у 6-ий, то єлі набрався один клас.
Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?
Одкопували мертвих. Було.
І їли?
Да.
Де і хто хоронив померлих від голоду?
Померлих від голоду рідні хоронили, а там де не було рідних, то посилали з колгоспу підводу, людей по наряду, підбирали, везли у спільну яму, хоронили.
Чи відому у Вашому селі місця захоронення таких людей?
А чого ж невідомо, на кладбищі, там уже й пам’ятник їм поставили, про Голодомор.
Їх поминають на Проводи, на Гробки?
Обов’язково.
Чи є у Вашому селі церква?
У войну розгромили німці церкву. А зараз, шкільне приміщення, там одвели одну кімнату і там зараз церква українська.
А є пам’ятник померлим від голоду в селі?
Є, на кладбищі.
Чи знає сучасна молодь села про голод про це, і чи розповідали Ви своїм дітям, онукам і сусідам?
Знають про це в селі, знають. Від старих людей знають про те. Я часто, я вчитель, часто було вийду на перерву, і хлопчики, дивись, булочку ногами – тоді я й проводжу їм бесіду, що так неможна. Бо було таке время, що люди мерли, не маючи хліба.
Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?
Щитаю винним уряд. Не український тільки уряд, тому що український уряд старався, та їх арестували та посадили в тюрми тоже.
Москву, да?
Да, Москва.