Місце запису: с. Попівка, Маньківський р-н., Черкаська обл.
Дата запису: 12.10.2005 р.
Хто записав: Масловата Надія Михайлівна.
Респондент: Купченко Марія Григорівна, 1929 р.н.
Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Попівка Маньківського району Черкаської області.
Скажіть будь ласка, чи пам’ятаєте Ви Голодомор 1932 – 1933 років?
Трохи пам’ятаю. І ще з розказів батька і матері тоже знаю.
Які на вашу думку могли бути причини голоду?
Урожай був і це згонили у колгоспи. Згонили в колгоспи людей, забирали, шоб ішли люди до колгоспу, бо люди не хотіли ж тоді. Самостійно ж люди робили, то вони не хотіли йти. В батька у мого були коні. Ну такі, він собі стягнув інвентар весь до землі. І культіватора, і плуга, і борони. Пара коней було і віз. Ну, і прийшли і сказали, шо дядьку, веди коні до колгоспу. Ну, шо ж їм робити. Тато взяли запрагли коні, це все погрузили на віз і завезли. На другий день, не спали цілу ніч, думали. На другий день пішли, забрали. Та й знов зараз же за ними прийшли і знов, як вони завели і більше за ними не ходили. І так, а люди не хотіли йти в колгосп, то в людей зробили голод. В людей позабирали де – яка квасолька, всьо на горах шукали, в якихось там гладущиках, в якихось посудинах стареньких, було, всьо під рад забирали. Та й зробили голод.
Якщо забирали у людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?
Не знаю, хто ж це робив. Якісь були активісти. їх сільрада, чи хто посилав? Вони ходили по – під хати і забирали.
Чи була винагорода за донесення на сусіда про приховане зерно?
Нє. Не було ніякої нагороди. В нас осьо Марко був, зерно сховав і тато знали, шо він сховав зерно. Бо він їв хліб, а ми їли бур’ян. Ну то ніхто йому нічого. Не доносив.
А були такі люди, що доносили?
От, я не знаю.
Чи застосовували до людей покарання, коли вони приховували зерно?
Як знайдуть, то били. Знаю, шо били.
Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?
Ну, вони, палицями штурхали у землю. Скрізь, де там шо. Гупали, як десь яма є, закопано. То вони звук чули, шо не такий. Оце штурхали. А зброї я… нічого тато не казали за зброю.
Як люди боронилися від цих людей, що приходили шукати, чи пускали їх в хату, чи , може відбивалися?
Нє, не відбивалися. Нічого не могли зробити. Люди пригнічені були, боялися усього. Нічого люди не могли зробити.
Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, чи овочів?
Ну, хто якийсь був розумніший, може знав, шо треба його приховати, то ховали. А як тако, як вони прийшли, а люди не знали, шо сьогодні прийдуть до нього та будуть заглядати в мишачу дірку, скрізь усе вишукувати. То ті не знали і в них позабирали усе на світі.
А хто, і як, шукав при ховані продукти?
Залазили на гори, усе в хатах перевертали. Скрізь шукали по подвір’ї, штурхали палицями, чи яма десь є викопана. Ну, заглядали добре, шукали.
Скільки цих людей приходило?
Чотири, четверо.
Де можна було заховати продукти харчування?
Бог його знає. В Марка, я бачила, яма, аж теперечки. В хліві була яма кірпіч на, вимурована.
Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?
Ну, як вже ходили в колгосп на роботу, як уже жнива, молотила машина, була уборка хліба, то давали тим. А як тато лежали пухлі, не могли вони на роботу йти і єлі з постелі встали. Отут, коло нас, молотила машина. І вони пішли туда. То був полномочений якийсь, Мараховський. І сказав, шо йому їсти не дати, бо він ледачий, не хоче йти на роботу. То тато, як задерли палицю то хотіли йому уліпити, але він утік. Він же ж жер все, а тато хіба його доженуть.
Забирали лише продукти харчування, чий інші речі?
Забирали. Винні люди гроші за шось там, налоги такі були. Люди були винні гроші, а де вона візьме грошей. Ні продати нічого нема, ще й як піде заробити, то хіба її гроші платили, їй же гроші не платили за те, шо з’їсть тарілку баланди за це вона і робила.
Що таке Закон “ Про 5 колосків”. Ви чули про нього?
От за це я вам не буду казати, бо я не чула про це.
Чи дозволяли збирати в полі колоски і залишки городини?
Як хто вкраде, то візьме, а як ні – то заверне і висипе. Заверне і одбере, і всьо. Не дозволялося.
Чи охороняли поля, колгоспні комори, і хто?
Не знаю.
Чи люди добровільно хотіли йти в колгоспи?
Не хотіли.
Чи змушували людей іти до колгоспів, і як?
Ну, оце ж, їжою заманювали. Котьол був. А як людина хоче їсти, то всі йдуть до котла, шоб з’їсти. Тей там уже й оставалися. Так уже й ходили на роботу. Та цей так, мабуть, цей колгосп заснувався.
А де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?
Нігде не переховували. Оце коні як були, чи корова, то заводили туда. В нас тут, ніхто не ховав худобу. Оце хліба, то сховав, хто там зумів. А худоби ніхто не ховав. Бо все одно прийдуть, заберуть.
В який час ходили забирати в людей зерно, продукти?
Дньом, за ніч не чула.
Скільки разів приходили до хати?
Одного дня приходять, і на другий день приходять. Ше перевіряють, і ше приходять.
Коли люди, почали помирати з голоду?
Уже в 33 був сильний падіж людей. Люди падали, як солома. Хто, може, який вузличок зав’язав, та заховав, то ше трошички, якусь варив сивуху. А тоді , вже нічого не було. їли бур’ян, листя з липи і вишень листя їли, блекоту коріння, добували з землі, рили. Геть тато, казала Дунька, так пальцями рили, тверда земля, щоб коріння витягнути з блекоти. Блекота – це біленька, ріденька, вона не смердить. Корінь блекоти похожий по запаху на моркву. То це те коріння добували.
А що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?
Де вона там ними опікувалася. Мерли, падали діти. Ну, ясла були, хто там піде в ясла дужчий. А як у дома, мама взяли… Мама взяли, братова жінка померла і в нього був хлопчик, пір року йому було. Ну, де цього хлопчика діти? Мама забрали його до себе. І прийшли до дому. Ну, шо ж вони дадуть йому їсти, як у хаті одна вода, нічо нема. То воно бідне плакало, знемоглося, пожило кілька днів, казали мама, і померло з голоду. І все.
А хто не голодував у селі, і чому?
Хто не голодував? Ну, це такі, як Марко, я помию. Хто приховав зерно.
А ці люди, що забирали зерно, голодували?
Мабуть нє. Вони ж були дужі, здорові. Шо ж вони голодували? Ті шо голоду дували, то вони які були? Вони, як мухи були. Воно хилилося, падало без їжі, виснажено, ноги попухли.
Чи люди допомагали одне одному у виживанні від голоду? Чи ділилися продуктами?
Дід Микола татові приносив, як баба спече там хліб з висівок. Не сіяне нічо з висівок таке, ну то хліб звався. То дід Микола приходив і приносив татові їсти, бо мама були трошки дужчі ше покамісь, а тато сильно отощали. А тоді вже й маму привезли із поля. Привіз брат їхній коровами, мама впали на полі і він привіз до дому маму. То Дунька перелякалася, шо мама вмруть. Погналася, був фельшер тут, де бабина Килинина хата. У цій хаті він був і стала його просити: “Ідіть, дядечку, ба маму вчора привезли, мама заслабли”. І він, ні слова, ні півслова не сказав. Не отказався – прийшов і виписав їм хліба, скільки грам, от і забула. І пів літра молока, щоб Дунька ходила. У коморі давали, різали по скибочці хліба. В колгоспній коморі. То ця Дунька, покамісь дойде до цього столика, вилазять люди, випхнуть її, викачають і на самий зад. Оце тільки вона доб’ється, то її тільки кришечки комірник цей витрасе в хустиночку і замотає її. І піде на ферму, в селі ж тут були, не знаю скільки, з 10 корів, може, по цю півлітру молока, то баба Дрижиха, ще й розводила водою те молоко. Це давали безкоштовно, і мама ожили трохи тоді.
Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?
Всі були однакові.
Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?
Оце ж цю бликоту їли, коріння з неї, либоду варили їли, не ця така либода мокра, шо це на городі така вона, а та, либода, шо свиням рвуть, така харошенька.
А коріння яке їли?
Оце ж, я не знаю кроме цеї бликоти. Я не знаю, яке ше коріння. Молочай обирали, грубий такий молочай, обирали, їли.
З яки дерев, рослин вживали листя?
З вишні і з липи.
А кору?
За кору не знаю.
Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?
Не знаю. Коні дохлі, то їли, крали, бо коні здихали, тоді якась болезнь була, то їм давали стільки вколів, то те мясо так лікарством смерділо, шо його не можна було їсти. Мама казали, шо варили, зливали три рази ту юшку, а все равно м’ясо смерділо. І все равно їли його і не вмерли.
Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?
Як не дуже голод ше був, то тут у Сабадаж, село таке, то носили. Міняли з хати рушники, спідниці тато з мами носили, хустки носили із мами, все попромінювали. Два стакани пшона виміняють або борошна 2 чи 3 поміняют. О це таке носили. А тоді вже наверно, і там люди виснажилися, то вже тоді і не було куди ходити міняти.
Чи був голод у містах?
Не знаю. Був же ж мабуть.
Чи знаєте Ви, що таке “Торсінг”?
Не чула.
Скільки людей померло у селі?
Дуже багато.
Чи відомі випадки людоїдства у селі?
Да. (називає ім’я, яке ми не вказуємо з етичних міркувань – Ред.) був, отам, де це живе Валя Фокова, де Клава Гриші Мелетьового, там сидів (називає ім’я, яке ми не вказуємо з етичних міркувань – Ред.). Тато мені казали уже після цього всього, маєш ти щастя, шо тебе (називає ім’я, яке ми не вказуємо з етичних міркувань – Ред.) не зловив, як я із ясел сама ішла додому. Бо він з’їв свою сім’ю і чужих людей ловив. А я кажу : “Тату , він мене не злове. Шо ж він в мені наїсться? Скільки ж мене там є?” Він якихось таких, мабуть, заможніших, якихось дужчих, шо на тих трохи мяса було якогось, то він ловив.
То він усю сім’ю повністю з’їв, скільки членів?
Не знаю. От казали, шо з’їв свою жінку і дитину. Чи шо?
Де і хто хоронив померлих від голоду?
Ну, хто дужчий. Люди викопають кагат на кладбищі, та звозять возами, чи гарбами возили, та скидали, як навоз який туди усіх в купу. Чи він гам боком, чи сторчака впав, чи в нього ноги позагинуваті, так їх загортали. Ну як навоз який.
Чи платили тим, хто займався похованням померлих?
Не знаю.
Чи відомі у вашому селі місця захоронення людей від голоду?
На кладбищі там є їх могили.
Чи поминають їх на Проводи, Гробки?
Поминають. Бо в кожного ж родичі. В мене осьо ж п’ять дядьків були , такі, як дуби. То як же я не буду поминати.
Чи згадують і поминають померлих від голоду у церкві?
Я не знаю. Мабуть же ж поминають тепер.
Чи знає сучасна молодь про Голодомор 1932 – 1933 років, зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам?
Я своїм розповідала, але багацько ше й не знают. Є такої молоді, шо не хочут знати. Вони думають, шо цілий вік було добре.
Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?
Сталін мабуть це зробив.