Місце запису: с. Недригайлів, Роменський р-н., Сумська обл.
Дата запису: 27.07.2005 р.
Хто записав: Кубах Юлія Володимирівна.
Респондент: Цись Іван Дмитрович, 1924 р.н.
Під час Голодомору 1932-1933 років проживав у селі Помірки Лебединського району Сумської області.
Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках?
Так.
Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?
Неврожай то був. Влада брала, ну не все забірала, оставляла і для робочих.
Якщо відбирали у людей вирощене в полі, то хто це робив?
Влада.
Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?
Лічно мені не було такого донесення. А сусідам там вобщє було сильно. Влада забирала зерно, і було, шо саджали у тюрму.
Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали, мали якісь документи на забирання продуктів?
От такого я… Нам же не доручали шукать там у того документи. Не показували, а робили своє.
Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?
Побиття було. Ну, били, коли не підчинявся хазяїну. Саме ж воно в те время картошки в людей були. А по-сусідськи через дорогу жили сусіди наші. І баба, шо там ховала в себе, та бігла через картошку ж додому. Картошка вже висока була. Упала, а він насів її, той, шо, як кажуть, владою завідував. І ото в баби були ще керенські гроші. Та в картошку. Картопля була вже така… Так баба витягає із пазухи ж ті гроші, вони вже не нужні, та так кида, а воно вітер був, і на поле летіли ті гроші. І ми пацанами бігали собірали. Вони негодні гроші.
Чи мали зброю ті, що відбирали хліб у людей?
Мали.
Як люди боронилися?
Ховалися.
Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?
Приховували і закопували. Прежде время уперід, чим вони ішли, ми знали, шо ідуть вони, ті, шо шукатимуть хліб. Так люди закопували, притоптували харашо, шоб незамітно було. Таке було.
Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?
Фамілії, чи шо? Ну хто і як? У їх були такі ключки, і от по городу, тут хай по моєму, штрикали. Де найдуть, то тоді ж уже розбіралися із хазяїном: твоє? Ти ховав?
Скільки їх приходило до хати? Хто це був?
Та робочі були ходили. Хто? Люди і робочі були, і хазяїни, вони ще. Та поміж ними були особенно ж главарі, такі муж’я, як кажуть.
Де можна було заховати продукти харчування?
Не заховаєш, потому шо земля сира була така, в огородах і скрізь. Як ключкою штрикне – так воно і йде глибоко.
Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?
Тоді давали ще трохи.
Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, рушники, худобу тощо?
Оті шо шукали все? Та забірали. Зерно було особенно забірали, і їжу. Тоді ж мало було зерна, у кого було.
Що таке закон про “п’ять колосків”? Чи чули Ви про нього?
Та воно за п’ять колосків тоді тож було трохи, того, шо ті п’ять колосків знайшов. А там уже ж вони, ті, шо шукали, так добавили, не 5 , а, може, й 25. Шоб же ж тебе посадить за шо.
Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?
Упосля збирали. По первих днях ні-ні. Бо посилали в нас таких, хай і робочих, наверно. І то ходили і собирали ті колоски в торбинки. Тоді і здавали їх, і не здавали.
Хто охороняв поля, колгоспні комори?
Та були, считать би комуністи були. Де особенно коморі, там хароших людей становили, тих, шоб видержали. По полях? Шо ж там сторожувать? В полі не всторожуєш.
Чи люди хотіли добровільно йти в колгоспи?
Були такі, шо хотіли. А більшість не хотіли добровільно йти.
Чи змушували людей іти до колгоспів і як?
Змушували… під нагайкою.
Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?
Можна сказать, шо ніде не переховували худоби, потому шо ж на хату не знесеш. І знайшли б і на хаті.
В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?
Цебто як, чи вночі, чи ввечері? Начинають з утра і до ночі.
Скільки разів приходили до хати?
Та, до хати поразно. Було, шо по разу. Були такі, шо й ні раз не було.
Коли почали люди помирати з голоду?
Та це ж 33-й.
Що було з малими сиротами, чи опікувалася ними держава?
Не опікувала, а, считай, де заможній був хазяїн, так ото возили з плачами там, чи купували вже в хазяїна якого, де діти малі, а єслі ж нічого… А так…
Хто не голодував у селі і чому?
Ото ж богатирі. Богатирі, які гречно жили. У їх був хліб і було заховано в землю, поки оце перейшло.
Хто зумів вижити?
А такі ж багаті. Багато ж померло, побито.
Чи допомагали люди одне одному у виживання від голоду, чи ділилися продуктами?
Ділилися, ділилися. Ось даже, шо один хазяїн харашо живе, поруч – погано, і сім’я велика. Той просе-просе у хазяїна, в сусіда – і дасть може ж трохи там чого. У хазяїна. А там уже і в ступі потовче на мукичку, тоді спече якісь там галєти-балєти.
Які засоби вживали до виживання?
Як. Були ж тоді тоже, називались куркулі, та крепко жили ті люди і вони сьодні, чи там днів три було це, і ті ж ховали в землю, в кого ж було багато зерна тоді. Ну а ті ж порозходились тоді, ті ж, шо шукали, і розказали тим, ну, например, мені. Сказали: отам підеш посля, викопаєш там в мішках приховане.
Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?
Мали.
Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?
Обдірали даже кору на деревах, і тоді його сікли топорами. Тошо і, як сказать, варили чи то жарили. А гризли ж. Голодні були, так гризли.
3 яких дерев, рослин вживали листя, кору в їжу?
З яких? Ну берези ж обикновенні, тільки ж із молодих берез. У старих кора ж стара, для їжі не годиться.
Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?
Так, так, січас. Нада подумать. Ну заєць, це ж тоже воно дике. Зайців їли. Це обов’язково. Не страшне. Та лисиця. Це ж не їсть же вона, ну голод був такий, і лисиць тоже. Вовки це теж редко попадались охотникам. Шо ще? З птахів? Гуси, це спитаються свійські. Гуси, утята дикі. Вони на водах плавали. То били на водах. Витягали і їли. Це вобще не страшне воно і для їжі.
Чи можна було щось купити у місті чи виміняти?
Як у кого були гроші, то можна й виміняти, і купить.
Чи був голод у містах?
Був.
Чи знаєте Ви, що таке “Торгсін”?
Як? Це там, де хліб собірали багачі і вони тоді продавали. Чи міняли, чи продавали.
Скільки людей померло у селі? Чи є такі відомості?
Багато.
Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?
У нас ні, не було.
Де і хто хоронив померлих від голоду?
Просто хто де хотів. У кажного ж був огород і земля. Закопував дома, на вгороді, становив там хрест. Таких большинство було. Свій – у своєму огороді і закопували.
Чи платили тим, хто займався похованням померлих?
Ні, такого не було.
Чи відомі у Вашому селі місця захоронения людей від голоду?
То було, так хіба ж їх тепер запомнит, де.
Чи поминають їх на “Проводи”, “Гробки”, Зелені свята?
Поминали. Це робили.
Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?
Згадують.
Чиє у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?
У нашому то селі не було.
Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду?
Обов’язково. І пам’Ятники були. Це не кажен, а хрести кажному було. Хто помер – йому родня становила хрестик, закопувала.
Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?
Та розповідали, тільки ж воно їм не йшло в голову. Не до того, шоб вони понімали, шо це Голодомор. А було таке.
Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?
Начальство, хто ж?