Місце запису: с. Селище, Вінницький р-н., Вінницька обл.
Дата запису: 2005 р.
Хто записав: Бойко Альона.
Респондент: Кипоренко Марія Арсенівна, 1921 р.н.
Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Селище Вінницького району Вінницької області.
Марії Арсенівні було одинадцять років коли почалася ця страшна життя, Голодомор 1932-1933 років.
Одного разу до їхньої хатини зайшли невідомі люди і веліли віддати усі харчі. Налякані діти почали діставати: горох, пшеницю, кукурудзу, картоплю. А ті пакували награбоване у мішки. В цей час повз їхнє подвір’я йшов солдат. Побачивши цю картину, він зайшов у подвір’я і наказав невідомим повернути награбоване і терміново покинути село. Солдат вигнав невідомих і залишив їжу дітям. Вони дякували йому і з радощів мало не танцювали. З того часу ті люди не з’являлися у Селищі. Уже минуло пів року, люди лежали у ровах пухлі голодні, просили їсти, але ніхто нічого не мав. Якось Марія Арсенівна на весні зібравшись з усіма силами пішла на поле, щоб знайти щось їстівне. По дорозі вона бачила людей, які були ледь живі, вона бачила і мертвих. Дійшовши до поля, Марія Арсенівна побачила чоловіка біля річки, він був мертвий. У неї серце трохи не зупинилось від жаху. Зараз Марії Арсенівні вісімдесят чотири роки. Про ці події вона згадує зі сльозами на очах.