Місце запису: с. Привітне, Мурованокуриловецький р-н, Вінницька обл.
Дата запису: 02.08.2003 р.
Хто записав: невідомо.
Респондент: Топольницька Олена Казимирівна 1927 р.
Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Привітне Мурованокуриловецького району Вінницької області.
Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932 – 1933 рр. або у 1946 – 1947 рр.?
Голодовку 33-го не знаю, бо приїхали лишень в сер. 30-х, а після війни дуже добре.
Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду – неврожай, засуха, податки?
Була посуха, та ще забирали, бо не вистачило за планом “хлібозаготівель”
Якщо відбирали в людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?
Приїздили з р-ну, тоді був не Бар, а Муровані Куриловці та геть все повизбирували.
Як це відбувалось? Чи ті, що відбирали, мали якісь документи на збирання продуктів?
А які документи, сказали, що треба негайно, хто віддавав та його не сильно дивились( обшукували), а про кого знали,шо є то шукали, навіть повиривали на дворі.
Чи застосовували до людей покарання: побиття, висилання, арешти?
Хто не віддавав, того увозили до року (бабів то 30-40 років то відшуковували, а старих чоловіків ще і судили).
Чи мали зброю ті, хто ходили відбирати хліб у людей?
Мали.
Як люди боронились?
А ніяк.
Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?
Хто міг, той договарювался з “комісією”,а з головою не було як, бо він був присланий, ми його не обирали.
Хто і як шукав заховані харчі?
Ходила “комісія” з району, навіть не брали голову- прєдсєдателя, а коли вже писали бамагу, то він лише підписував.
Скільки їх приходило до хати?
Ходили по 5-6 зі зброєю
Де можна було заховати продукти харчування?
Заривали, чи в сараї накидували церати зверху та засипали угльом, як був.
Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?
Ні.
Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, рушники, худобу, тощо?
Кого вивозили судити, то забирали все, а хата стояла пуста.
Що таке «Закон про п’ять колосків»? Чи чули Ви про нього?
То закон, що давали по десятці за то, що з поля матері виносили чи колосіння, чи якіс гірки (огірки- прим. Б. О). Одній жінці з малою дитиною дали 6 років за три буряка. Вона повернуался лише десь в сер. 50-х, забрала дитину з інтернату, але вже стала стара й худа.
Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?
Та тоді, солдати ходили з ружжами та дивилися.
Хто охороняв поля і комори?
Солдати.
Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?
Не хотіли, а мусили.
Де переховували худобу?
Хто не лишав, той зовсім вмирав з голоду.
Чи змушували йти людей в колгосп?
Ні.
В який час ходили забирати у людей зерно?
Ходили зрання й по обістю мурували цілий день. Або ось ще так робили. Старий десь у євреїв пили зо кілька днів, а солдати ходили шукали, то з ними оце договарювалися, але могла “ комісія” не повірить.
Скільки разів приходили до хати?
Могли по 2 і 3.
Коли почали люди помирати від голоду?
Десь взиму вже мерли, бо нічого не було, шо їсти, ні хліба, ні м’яса- самі картошки.
Що було з малими сиротами, чи ними опікувалась держава?
Забирали до інтернатів, чи якісь родичі брали до себе.
Хто не голодував в селі і чому?
Євреї не голодували, бо робили чешафіти, а ще хто гнав горілку.
Хто зумів вижити?
Всяке було, але самі ледь жевріли, до там ще допомагати.
Чи допомагали люди одне одному виживати?
Та всього було.
Які засоби вживали до виживання? Чи допомагали люди одне одному виживати?
Все шо можна було, то і там, гриби-багато труїлися, корінця, ягіди, рвали трави та узвар робили.
З яких дерев, рослин вживали листя, кору в їжу?
Хрін, лопушняк, клен.
Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?
Ящірки, зайці, миші, ховрахи, криси, собаки, коти, голуби.
Чи можна було щось купити чи виміняти в місті?
Та можна було, але то ходили до Могильова за 40верст та вломлювали за безцінь. А десь по дорозі якийсь Грамар як забрати- одного разу, казали, шо якісь бандери зібрали в бабів хліб, шо вони його перли додому, а ще олій.
Чи був голод в місті?
Так як село, то не.
Скільки людей померло в селі?Чи є такі відомості?
Та де як, в нас то багато повимирало.
Чи відомі випадки людоїдства?
Шось не чули такого.
Де і хто хоронив померлих від голоду?
Самі й хоронили на цвинтарях.
Чи відомі у Вашому селі захоронення людей, померлих від голоду?
Там, де тепер хлібзавод, схоронили десь до 59 людей, копали ями самі солдати. А ми ховали на цвинтарях.
Чи поминають їх на «проводи», «гробки», «зелені свята»?
Ні, бо вже мало хто помнить про то.
Чи згадують і поминають померлих з голоду в церкві?
Зараз щось зо п’ять років, то почали поминати, але по іменах не кажуть, лишень кількох. А Союзу про ми й не згадували, бо хто Голодівку 33 пережив, тих не зосталось, а таких як ми, то всі такі були. Нам тоді казали, шо то Голодовка по всій Україні, але знаю, на Західній не було того голоду. А нам казали: “мусите терпіти, бо война була, а ви з румунами тут сиділи!”
Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона належить?
Єсть і церкви, але ми збудували 11 років за 10 як Московського.
Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду?
Нічого не має.
Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр? Зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам?
Та онуки деколи питають (як зараз), але то нечасто.
Кого Ви вважаєте винним в загибелі багатьох людей?
Кажуть, що Сталін.