Місце запису: с. Довге, Чернігівський р-н, Запорізька обл.
Дата запису: 24.09.2005 р.
Хто записав: Рєзніков Геннадій Анатолійович.
Респондент: Єфіменко Мотрьона Антонівна, 1915 р. н.
Під час Голодомору 1932-1933 років проживала в селі Комишувате та Шпарау (з 1960 року с. Довге) Чернігівського району.
Проживали ми в селі Комишувате Чернігівського району Запорізької області. Розкуркулили нас в 1932 році. Забрали корову, свиню, кожух, великий котел в якому варили їсти на свята.
Розкуркулення проходило не по справедливості – виконували проценти розкуркуленню. Виїхали ми житти в селі Шпаррац Чернігівського району за 11 км від села Комишуватка, в сім’ї було 4 душ. Забрали все, тому рік 1933 був голодний, ще й був неврожай. Чи була винагорода за донос – не знаю. Ніхто нас не бив, роздали все що у нас було, хату забрали, а самих виселили, ідіть куди очі дивляться.
Хто що міг, те й ховав, але хіба заховаєш ти, як тяжко – пухли з голоду.
“Закон п´ять колосків” пам’ятаю, бо декого за це й посадили в (ДОПР) в тюрму.
Охороняли комору, скирти, тік сторожа із колгоспу.
Спасалися ми тільки тим, що їли лободу, висівки. Свекр працювали в млині у Рот Фронті Чернігівського району. Відроблять неділю та й принесуть такої-сякої мукички трохи змішаєм, або щось спечем. Люди ходили голодні і пухлі по селу, міняли речі на продукти. Їли буряки, а щоб вижити і отримати новий врожай садили картоплю розрізану на декілька частин. А осінню вродила картопля, дали щось на трудодні і так і прожили.
Щоб вижити свекр під час голоду виміняв 3 “Георгія” за імперіалістичну війну на пів мішечка крупи і 2 хлібини.