Місце запису: с. Ненадиха, Тетіївський р-н, Київська обл.
Дата запису: 16.09.2005 р.
Хто записав: Півень Тетяна Андріївна
Респондент: Панчук Анастасія Петрівна, 15.05.1920 р. н.
Під час Голодомору 1932-1933 рр. Панчук Анастасія Петрівна, проживала у селі Ненадиха Тетіївського району Київської області.
Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-1933 роках?
Помню, дуже помню.
Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?
Був звише приказ віддавати все, ото й у нас забирала влада. І податки були.
Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?
Була комісія, була викачка хліба у людей.
Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?
З цим не стикалась, на знаю.
Як це відбувалося? Чи ті, хто відбирали мали якісь документи на збирання податків?
Може й мали, але ми їх не бачили. Люди їх знали, бо це були свої сільські. Хто був бідний – ото й у комісії були.
Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?
Побитих не помню, а от з хатів вигонили багатших, де хоч там і живи.
Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей? Як люди боронилися?
Не знаю, не бачили.
Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?
Ховали в коляски, в гній, під піл, якщо в кого що було.
Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?
Комісії всеї не помню. Але в неї входили Лєонтьєва Палажка по прозвищу Мамочка і Тодоська – Каркаушиха по прозвищі. І ще другі. Штиркали кругом, заглядали, провіряли – бо їм такий приказ був.
Скільки їх приходило до хати? Хто це був?
Ото приходило кілька душ. Ці ж іще.
Де можна було заховати продукти харчування?
Де ти їх сховаєш, як їх забрали? Кругом найдуть, де б не сховав.
Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?
Мати ходила на роботу – давали пайок. Збирали бурякові кузки – давали баланду. Набулькаєся її – ще дужче їсти хочеться.
Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, худобу, тощо?
Продукти, вєщі самі люди ще не могли, то вивозили за крупи, міняли.
Що таке «Закон про п’ять колосків»? Чи чули Ви про нього?
Та ж за 5 колосків могли запроторити чи засудити, строго дуже було.
Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?
Погниє – а людям не давали. Здіватєльство одне було над людьми.
Хто охороняв поля, колгоспні комори?
Гонили з вінтовками. Ми ходили в радгосп, кралися, а тоді тікали від об’єщиків через болота, п’явок нахапались.
Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?
В більшості – ні.
Чи змушували людей іти до колгоспів і як?
Була корова, коняка, борони, плуг, віз – забрали. Куди дінешся – мусиш іти. Обставили так, що куркулі. Вивозили вредітелі, з хати вигонили, де хоч, там і діньсь. Помню Хомича, Спіпанського – вигнали, других садили в ті хати, бідних.
Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?
Не знаю, забрали і все.
В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?
Не помню. Коли задумають – щоб більше найти.
Скільки разів приходили до хати?
Приходили не раз, звали до комісії, то яйце винна, то м’ясо, на все треба було здавати. Не здала – до комісії. На облігації записувались.
Коли почали помирати від голоду?
Коли все в них позабирали, все поїли.
Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?
По селах були приюти. В нас був приют, там їм щось варили, воспитували.
Хто не голодував у селі і чому?
Помню тільки голодних, пухлих. Може й не голодували ті, що обдирали.
Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?
Як зумієш – так і живи. Не було чим ділитися. Мама приносила нам свій пайок.
Які засоби вживали до виживання? Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?
Ішли робити за баланду, шукали щось їстівне.
Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?
Все, що можна, лободу, пастернак, цвіт акації… Ходили по полях, шукали гнилу картоплю, з неї пекли млинці. З очерету пекли. А весна була холодна, дощова. Підростав бур’ян – з’їдали його, їли молочій. І від того ще більше слабли, вмирали. А ще по полях ставили міляс для кузок, ми робили з нього цукерки – колотили міляс з опилками. Нічого в хаті не було крім води.
З яких дерев вживали листя, кору в їжу?
Їли жолуді, їх в жорнах терли.
Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?
Їли все – котів, собак, жабів, горобців – все. З голоду дохли коні – їли і їх.
Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?
Може й можна було, але ми не мали за що і коли. Батьки робили, ми малі були.
Чи був голод у містах?
Не знаю. Страшнішого як в нас по селах, то не можна й уявити.
Чи знаєте Ви, що таке Торгсін?
Це такий магазин – скупка. Возили туди, що в кого було – якесь золото, сережки, кольця.
Скільки померло людей у селі? Чи є такі відомості?
Може і є, але я не знаю. Дуже багато. Цілі сім’ї повимирали.
Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?
Ні.
Де і хто хоронив померлих від голоду?
Мій батько приїхав з Криму і копав ями, але простудився у суконні свитці, почки, дизентирія і помер. Ховали і 5, і 20 душ в яму. Яму не засипали, возили кіньми. Ледь дихає – теж до купи, щоб ще раз не їхати. Брат 9 років почув, що кричить в ямі, витяг і ще жили довго. Отаке горе було. На новому кладбищі ховали, возив Корній Кузьмик. Скидали в яму кого в рядні, кого так.
Чи платили тим, хто займався похованням померлих?
Цим, що копали, давали по фунтові хліба, то їм було все одно. Цим, що возили, теж давали хліба по трохи.
Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?
Отож все посеред кладбища місце велике – все то в голодовку, а ще й майже в кожному по 5 і більше душ. Мій тато похований і твій дід в одній ямі, і ще 3 душі.
Чи поминають їх на Проводи, Гробки, Зелені свята?
Обов’язково поминаїмо на всі свята.
Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?
І в церкві поминають тепер. А за радянської влади не дуже чути було, тихенько говорили за це. А свої поминали і тоді.
Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?
Церква вже є, поновили.
Чи встановлені хрести чи пам’ятники померлим від голоду?
На кладбищі великий хрест, коло нього ми споминаїмо всіх замучених голодом.
Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 років, зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?
Знають, бо зараз багато розказують їм, показують, в школі вчать, ще є ми, старі.
Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?
Такий приказ був зверху від Сталіна, винуватили приказ, вредітєльство велике чинили.
(Свідчення з фондів Музею Голодомору).