Місце запису: с. Горошків, Тетіївський р-н, Київська обл.
Дата запису: невідомо.
Хто записав: невідомо.
Респондент: Біла Катерина Іванівна, 1921 р.н.
Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала у селі Горошків Тетіївського району Київської області.
Мене послали забирати менших сестричок із садіка. На греблі, коли ми йшли, було болото, там лежали люди прямо в болоті. Одні мертві, інші просто не мали сил вибратися із багна. На тіла наступали інші, щоб перейти далі і вибратись із болота. На греблі лежала дівчинка років 10-11. В руках і в роті вона зажала щось довге, начебто кишка із падалішнього скота. Видно дуже їй хотілося їсти, і вона чи померла сама, чи вдавилася цією кишкою. Дуже страшна картина була, аж мурашки по тілу ходили.
Одна жінка, яка потім розповідала, сиділа знесилена біля кущів і голодна. Їхала підвода, що забирала мертвих і зупинилась біля неї, вона почула розмову, що заберем її, а то ще раз прийдеться їхати, вона із останніх сил стала відповзати і так урятувалася, потім прожила ще багато років. Такі люди просили хоч крихту хліба і казали: «Дайте нам хоч трішки і ми встанемо і підемо».
Одного разу наша мама пішла в сусіднє село Кривчунка, міняти свої хустинки на їжу, бо в Кривчунці не було такого голоду як у нас. І в кого було щось міняти, то всі йшли туди. Отож і наша мама взяла якісь хустинки і пішла. Коли вона поверталась назад попід дорогу, то примітила, що її хтось доганяє, і тоді вона стала тікати, щодуху бігла на голоса, і от замітила чоловіків, які щось робили біля підводи, і мерщій кинулась до них. Вони взяли дручки і побігли за тим, хто доганяв маму, і він утік. А щоб догнав, то за їжу міг би і вбити. Отак мама принесли додому трішечки крупів. Але в нас дома була корова, яка й помогла нам вижити. Спали ми разом з нею у хаті і прибирали всі разом біля неї. Пам’ятаю із відходів корови ліпили коржі, потім сушили їх і топили печі, щоб їсти зварити і зігрітися. Люди стали ходити на старе кладовище і рубати кущі додому, щоб топити, і тоді наглядові визвали міліцію, щоб оштрафували тих людей, які рубали. Коли ті міліціонери прийшли до нас в убогу хатинку, та ще й корова була в хаті, то пішли в сільську раду і сказали, щоб нам привезли дров. Дров нам привезли підводою, тоді ми всі дуже зраділи такою допомогою.
Коли прийшла весна, то люди просто паслися на вулиці, особливо їли кленовий лист на дереві. Але деякі сім’ї, які були трішки дужчі, забороняли дітям їсти кленове листя, мабуть від нього сильно пухли люди, я так думаю. Бо ті, що їли блекоту, інші рослини, пухли не так, але померло дуже багато людей.