Місце запису: с. Голодьки, Тетіївський р-н, Київська обл.
Дата запису: 25.09.2005 р.
Хто записав: Камінська Надія Михайлівна.
Респондент: Чумак Олексій Данилович, 05.04.1927 р.н.
Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживав у селі Голодьки Тетіївського району Київської області.
Я тоді ще був малий, але дещо пам’ятаю, а то мама розповідала. Нас в сім’ї було п’ятеро – батьки і троє дітей. Говорили, що це був зроблений спеціально Голодомор, бо всі продукти забирали в державу, а врожай був. Забирала врожай комісія, такі активісти з Ройом Андріяном Євремовичом ходили, кругом шукали, металічними шпичками кругом штригали і вишукували – де, хто, що заховав із врожаю. Приходили до хати і починали шукати, ніяких документів не пред’являли. Знаю, що Федорчук Харитон Євгенович був заховав трошки зерна, гречки в гладущику на горищі – то знайшли, а його арештували і відправили в Сібір звидки він не повернувся. Зброї у цих людей не було, які ходили і відбирали врожай. Люди де могли, то ховали врожай: на горищі, закопували в ямки в хаті і на подвір’ї, замуровували в лежанки та стіни. Я не знаю чи давали їсти тим, хто пішов в колгосп, чи ні. В колгосп ішли бідні – по бажанню, а багатших заставляли силою – розкуркулювали, вигонили з хатів (сім’я Звірянських), худобу забирали.
Більшість забирали продукти харчування. Не дозволяли збирати колосків на полі. Поля охороняли об’єзчики. Якщо залишалися сироти – їм ніхто не допомагав, хто як зумів вижити, так і вижив. Я ходив в ясла, то пам’ятаю, що діти вмирали з голоду, то їх виносили на двір і складали під ринво і як ішов дощ, то на них так і бігла вода. Родичі ніхто нікому не допомагали, бо не було чим. Їли з очерету коріння, з мерзлої картоплі пекли пампушки. Поміняти можна було на продукти, якщо в когось було, що міняти. Випадків людоїдства в нашому селі не було чути. Померлих від голоду хоронили на цвинтарі в яму – всіх туди звозили і скидали, а потім прикидали. Померлих поминають на Проводи, читається грамотка в церкві. З селі є Хресто-Воздвиженська церква, яка належить до Московського патріархату. Я розповідав своїм дітям і онукам про голод, що знав, і вони вивчають зараз в школі на уроках.