Місце запису: с. Голодьки, Тетіївський р-н, Київська обл.
Дата запису: 25.09.2005 р.
Хто записав: Камінська Надія Петрівна
Респондент: Вовк Палажка Наумівна, 11.10.1917 р. н.
Під час Голодомору 1932-1933 рр. Вовк Палажка Наумівна, проживала у селі Голодьки Тетіївського району Київської області.
Так, я пам’ятаю, але не все про Голодомор, бо дуже забуваюсь. Причин чого стався голод не знаю, але знаю, що урожай в людей забирали ввесь, у нас не забирали, бо ми були сироти. Нас було шість душ, то в нас не було що забирати.
Забирала врожай влада, ходили актівісти на чолі з Ройом Андріяном Єфремовичом, шукали скрізь. Хтось доносив владі, що приховують врожай, але хто – ми не знали і чи їх нагороджували ми теж не знали.
Чи застосовувалось до людей покарання я вже не пам’ятаю, пам’ятаю тільки, що у Безсмертних хату розбирали, а їх з хати вигнали. Чи була зброя в тих, хто ходив забирати зерно не пам’ятаю.
Скільки їх ходило теж не пам’ятаю, знаю, що Рой Андріян, а хто ще і не пам’ятаю. Люди ховали продукти де хто міг – на горищі, в хаті копали ями та закопували, в спінки замащували, але все-рівно знаходили. Забирали лише продукти харчування. Я не пам’ятаю нічого про «Закон про п’ять колосків». Знаю тільки, що в полі не дозволяли збирати колоски. Поля охороняли об’єзчики. Для кожної скирти був сторож. Хто бідний – той сам ішов в колгосп, а багатших заставляли іти в колгосп. Худобу забирали і заховати худобу не було де. Забирали продукти в день. Якщо оставались сироти, то якщо змогли самі вижити, то виживали, а більшість помирали, ніхто ними не опікувався. В селі були такі сім’ї, що не голодували, але як в них це виходило я не знаю. Чи змогли десь заховати продукти, що їх не знайшли, чи що – я не знаю. Люди друг другу не допомагали, щоб вижити у голод, а от продуктами харчування обмінювались. Ніхто з родичів нікому не допомагав – кожне виживало само як змогло. Їсти приходилось все: перекопували город, шукали мерзлу картоплю і з неї пекли пампушки, з насіння буряків, листя липи, м’якуш із головок соняшника – сушили, м’яли – із цього пекли пампушки. Якщо в когось були які продукти, то можна було поміняти в містах. Померло в селі дуже багато людей, але скільки, то не знаю. Чули, що по селах люди їли людей, але в нашому селі такого не було чути. Хоронили померлих на цвинтарі. Копали яму і всіх туди звозили гарбою. Привезли, перекинули, як хто впав, так і лежав, Померлих в Голодомор поминають на “Проводи” “Гробки”, “Зелені святки”, також читається грамотка в церкві. В селі є Хресто-Воздвиженська церква, яка відноситься до Московського патріархату.
Молодь села знає про Голодомор, їм розповідають на уроках, а якщо сусідські діти мене питають про голод, то я розповідаю, що пам’ятаю, бо в мене своїх дітей немає. Винними в Голодоморі я вважаю керівників держави.
Мій рік народження 11 жовтня 1917 р.
(Свідчення з фондів Музею Голодомору).