сце запису: с. Високе, Тетіївський р-н, Київська обл.
Дата запису: 18.09.2005 р.
Хто записав: Грибова Галина Антонівна
Респондент: Кирилюк Марія Семенівна, 18.11.1922 р. н.
Під час Голодомору 1932-1933 рр. Кирилюк Марія Семенівна, проживала у селі Високе Тетіївського району Київської області.
Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-1933 роках?
Пам’ятаю.
Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?
Власть, главарі забирали врожай і кудись вивозили.
Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?
Це все робили комсомольці, активісти села.
Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?
Казали люди, що були, їх у сільське правітельство брали і тоді вони в селі владарювали.
Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання податків?
Приїжджали з району, казали старші люди тоді, що й з області начальники якісь були. Вони зерно скрізь шукали, штурхали залізними ключками, копали по городі, в садку, скрізь.
Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?
Тих, у кого хліба не знаходили, то їх сильно били, забирали в темну і ще й там били. Багатьох людей вислали з села. Казали, що вони куркулі.
Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?
Були вінтовки, залізні ключки.
Як люди боронилися?
Людям не було чим боронитися. Та ж хіба проти власті підеш?
Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?
Бувало люди трошки й заховають, то знайдуть все-рівно і тобі б’ють. І тоді на цю людину кажуть, що вона враг народу і держави.
Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?
Було їх багато, але фамілії їх не пам’ятаю.
Скільки їх приходило до хати? Хто це був?
По 4-5 чоловік приходили і все активісти.
Де можна було заховати продукти харчування?
Заховували під штандари (копали там яму), в садку, на городі в ямах. Але трудно було сховати, бо так нишпорили, або били хазяїна, що той сам мусів сказати.
Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?
На тому місці, де зараз побудована школа, була така довга хата, як конюшня. Там варили суп і давали тим, хто йшов у колгосп. Давали по черпачку. Люди йшли, бо хотіли їсти.
Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, худобу, тощо?
Забирали окроме зерна, а й одяг, худобу і все інше.
Що таке «Закон про п’ять колосків»? Чи чули Ви про нього?
Чула, це забирали за колоски, які збирали на полі. Так говорили старі люди. А чи це цей закон, то я точно не знаю.
Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?
Діти ходили збирати, вкрадалися, але об’єжчики гонили, били, забирали торбинки з колосками.
Хто охороняв поля, колгоспні комори?
Охороняли. Були тут і височани, і чужих наймали, казали, що це «нкеведівці».
Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?
У колгосп майже ніхто не хотів йти. В основному заставляли. Боялися йти, бо казали, що в колгоспі буде все обще, навіть жінки.
Чи змушували людей іти до колгоспів і як?
Людей змушували, забирали худобу, та й людина мусила йти, бо чим же городи обробляти було.
Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?
Не було, де ховати. А сховають у садку, чи в березі, то ж знайдуть.
В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?
І рано, і вдень, і ввечері, а було таке, що й вночі приходили. Страшно було, сім’я плакала, діти перелякані кричали.
Скільки разів приходили до хати?
По кілька разів.
Коли почали помирати від голоду?
У 1933 році літом: люди голодні, пухлі прямо падали на дорозі і вмирали.
Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?
Ніхто про них не дбав.
Хто не голодував у селі і чому?
Були в селі такі, що й не голодували, самі десь харчі доставали і так проживали.
Хто зумів вижити?
А зуміли вижити начальники, сільське правітельство: голова сільської ради, колгоспу, деякі активісти, які в людей забирали і самі наживалися.
Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?
Не було бідним чим ділитися, бо й самі були голодні, а ці, що обдирали народ не ділилися, бо їм було байдуже до нас, бідних.
Які засоби вживали до виживання?
Їли бур’яни всякі.
Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?
Та родичі мої й самі були бідні і голодували, що ж вони могли дати нам. Виживав, хто як міг.
Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?
У їжу споживали білу і жовту акацію.
З яких дерев вживали листя, кору в їжу?
Гичку з буряків, на городах вишукували гнилу картоплю, бульби блекоти, ягідки спіножі.
Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?
Тато ловили городців, голубів. А ще люди розказували, що деякі вбивали собак, котів і м’ясом цим споживалися.
Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?
Не було за що.
Чи був голод у містах?
З городу бувало хтось і приїде, і привезе якесь дрантя, поміняти на хліб. Але ж хліба і самим не було.
Чи знаєте Ви, що таке Торгсін?
Не знаю.
Скільки померло людей у селі? Чи є такі відомості?
Біля тисячі.
Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?
Людоїди в селі були. В одних таких людей, їх називали людоїдами, вони жили на самому краю села, знайшли сім людських голів. Їх із села кудись вислали.
Де і хто хоронив померлих від голоду?
Житель нашого села Жук Махтодь і другі звозили на сільський цвинтар, а там копали рови і туди кидали мертвих, а серед них були ще й живі, але вони скоро вмирали і їх закопували разом з усіма.
Чи платили тим, хто займався похованням померлих?
Казали, що їм давали лишню тарілку супу і півкілограма зерна. Оце й уся платня.
Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?
Відомі. На старому сільському цвинтарі.
Чи поминають їх на Проводи, Зелені святки, Гробки?
Аякже, поминають і на «Проводи», і на «Гробки», і «Зелені святки».
Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?
У нас кілька років як церква є, бо стара у 1975 р. згоріла, там зерно зберігали. То зараз поминають померлих від голоду, свічки ставлять за «упокій душі», а за радянської влади – ні.
Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?
Церква є. Відноситься до Московського патріархату.
Чи встановлені хрести, чи пам’ятники померлим від голоду?
Є хрест на старому цвинтарі і окремо пам’ятник «Жертвам Голодомору 1932-1933 років».
Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 років, зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?
Розповідала дітям своїм, внукам, правнукам, сусідам. Хай вони ніколи не зазнають такої біди, такого горя – Голодомору, як зазнало моє покоління.
Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?
А до такого бєдствія, до голоду довело тільки правітельство, яке правило нами.
(Свідчення з фондів Музею Голодомору).