Місце запису: с. Високе, Тетіївський р-н, Київська обл.
Дата запису: 17.09.2005 р.
Хто записав: Підопригора Галина Михайлівна
Респондент: Безобчук Ганна Трифонівна, 1923 р. н.
Під час Голодомору 1932-1933 рр. Безобчук Ганна Трифонівна, проживала у селі Високе Тетіївського району Київської області.
Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-1933 роках?
Пам’ятаю.
Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?
Весь урожай забирала влада.
Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?
Відбирали. Приходили активісти і забирали.
Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?
Не знаю.
Як це відбувалося? Чи ті, хто відбирали, мали якісь документи на збирання податків?
Не знаю.
Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?
Було покарання. Хто був багатший, мав коні, молотілку, жорна (їх називали куркулями), їх висилали з села.
Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?
Не бачила зброї.
Як люди боронилися?
Не боронилися, як можна було?
Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?
Залишалося те, що було сушене: яблука, груші, сливи, ягоди.
Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?
В хаті скрізь. Шукали гострими предметами, навіть вилами, штрикали ними. Довганюк Аникій, Безобчук Федір – активісти.
Скільки їх приходило до хати? Хто це був?
Ходили по 4-5 чоловік.
Де можна було заховати продукти харчування?
Не було що ховати, та й не було вже де.
Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?
Не давали. Батько захворів на туберкульоз і помер. Їжу не давали, хоча він був членом колгоспу.
Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, худобу, тощо?
Худобу геть усю забирали, пожитки – ні.
Що таке «Закон про п’ять колосків»? Чи чули Ви про нього?
Знаю «Закон про п’ять колосків». Це коли людина взяла трошки зерна – її за це судили. Судили одну жінку Тетяну. Взяла трошки зерна в пляшку, за це її засудили на 5 років. За збирання колосків в полі били. Були такі сторожі, називалися верхівці.
Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?
Не дозволяли. Били.
Хто охороняв поля, колгоспні комори?
Охороняли сторожі – верхівці (верхи на конях).
Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?
Хто йшов добровільно, а хто – насильно.
Чи змушували людей іти до колгоспів і як?
Заставляли, забирали худобу, борони – все.
Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?
Худобу не ховали, не було де ховати.
В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?
В будь-який час: і вдень, і вночі, частіше вночі.
Скільки разів приходили до хати?
Приходили по кілька разів.
Коли почали помирати від голоду?
Вмирати почали зимою, а навесні – масово.
Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?
Трохи опікувалась. І в 1934 році після голодовки давали послід гороховий (половинки гороху, разом з сміттям і землею з-під трієра). Перевівали, перебирали і варили похльобку. Пізніше став новий голова колгоспу Василь Кракало, то в хаті збили тапчани, дали одяг і хліб. Доглядала Марія Мазуренко.
Хто не голодував у селі і чому?
Не голодували сім’ї активістів. Певно їм давали якість харчі.
Хто зумів вижити?
Ті, що мали хоч якусь їжу.
Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?
Не ділилися, бо не було чим ділитися.
Які засоби вживали до виживання?
Їли бур’яни, насіння буряків, міляс.
Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?
Допомоги від родичів не було, бо вони самі голодували.
Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?
Споживали лободу, коріння дикої моркви (від неї дуже пухли і боліли животи), блекоту.
З яких дерев вживали листя, кору в їжу?
Їли листя з фруктових дерев: вишень, слив. Листя сушили, потім терли його на муку і пекли з неї пампушки.
Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?
Ловили горобців, забирали в гніздах пташенят, ловили жаб – варили і їли. А ще їла шкуру з дохлого коня.
Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?
В Стадниці був базар. Туди носили полотно, хустки і продавали. За виручені гроші купували якісь продукти.
Чи був голод у містах?
Мабуть був, але не такий страшний, як у селах.
Чи знаєте Ви, що таке Торгсін?
Не знаю.
Скільки померло людей у селі? Чи є такі відомості?
Дуже багато померло. Залишилася третя частина людей.
Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?
Відомі. Жили дві сестри, які заманювали до хати дітей і вбивали їх, а потім їли. А ще був такий (називає ім’я, яке ми не вказуємо з етичних міркувань – Ред.) Всіх їх вислали із села і засудили.
Де і хто хоронив померлих від голоду?
Хоронили на кладовищі. Копали кагати і звозили туди всіх померлих. Звозили Люльчук Прокіп і Ахтимон.
Чи платили тим, хто займався похованням померлих?
Платили мискою похльобки і шматком хліба.
Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?
Відоме місце – сільське кладовище.
Чи поминають їх на Проводи, Зелені святки, Гробки?
Поминають.
Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?
Згадують тепер у церкві. За часів радянської влади не згадують.
Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?
Є церква. Належить до Московського патріархату.
Чи встановлені хрести чи пам’ятники померлим від голоду?
Встановлений пам’ятник загиблим.
Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 років, зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?
Певно, що знають. Розказують дітям, внукам, а тепер правнуку Артуру.
Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?
Правітельство (владу).
(Свідчення з фондів Музею Голодомору).