Місце запису: с. Карла Маркса (з 2016 р. с. Троїцьке), Бердянський р-н, Запорізька обл.
Дата запису: 4 серпня 2003 р.
Хто записав: Стрюков Максим.
Респондент: Роєнко Раїса Максимівна, 1925 р.н.
Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Карла Маркса Бердянського району Запорізької області.
Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932 – 1933 рр. або у 1946 – 1947 рр.?
Пам’ятаю. Плохо пам’ятаю, що було не так давно, а що тоді було – пам’ятаю.
Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду – неврожай, засуха, податки?
Врожай був – так забрали все, що було.
Якщо відбирали в людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?
Комсомольці їх називали, ходили з залізними прутами.
Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда?
Ні, в нас ніхто не доносив.
Як це відбувалось? Чи ті, що відбирали, мали якісь документи на збирання продуктів?
Які там документи!? Прийшли, забрали і ушли.
Чи застосовували до людей покарання: побиття, висилання, арешти?
Бити не били, а садили, висилали
Чи мали зброю ті, хто ходили відбирати хліб у людей?
Я не бачила, але мабуть було.
Як люди боронились?
Як боронилися? Ходили, що можна була заховати.
Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?
Хто встиг – тот, заховав. Якщо пощастить – не знайдуть, але часто знаходили.
Хто і як шукав заховані харчі?
Свої ж і шукали.
Скільки їх приходило до хати?
Чоловіки 3-4.
Де можна було заховати продукти харчування?
Де тільки не ховали: в городі, в піч.
Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?
Був котел, варили баланду якусь.
Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, рушники, худобу, тощо?
Ні. Речі не забиралали, лише продукти.
Що таке «закон про п’ять колосків»? Чи чули Ви про нього?
Ні, не чула.
Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?
Ні, ніхто не дозволяв. А якщо щось візьмеш – так могли і посадити.
Хто охороняв поля і комори?
Свої ж і охороняли.
Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?
Ні, хто там !?
Чи змушували йти людей в колгосп?
Вибору не було і всі йшли.
Де переховували худобу?
Ні, худоби не ховали, бо ніде.
В який час ходили забирати у людей зерно?
Протягом, дня ходили.
Скільки разів приходили до хати?
До нас один раз приходили. Вони ж знали, що в нас нічого взяти.
Коли почали люди помирати від голоду?
Весною. Багато померло.
Що було з малими сиротами, чи ними опікувалась держава?
Було таке, що батьки декілька разів ходили, щоб дітей забрали у дитячий будинок у Бердянську.
Хто не голодував в селі і чому?
Багаті.
Хто зумів вижити?
Хто зумів – тот і вижив. Кому пощастило і багаті.
Чи допомагали люди одне одному виживати?
Нічим взагалі було допомагати.
Які засоби вживали до виживання?
Коли щось знайдеш чи зловиш горобця.
Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?
Ні, не допомагали, бо нічим.
Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?
Сверіпа, лобода, квіти з акації.
Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?
Горобців, сусликів, тюлька з Бердянська.
Чи можна було щось купити чи виміняти в місті?
Купити було ні за що, а помінять можна було.
Чи був голод в місті?
Мабуть був, але не такий, як у нас.
Скільки людей померло в селі?Чи є такі відомості?
Багато померло, дуже багато.
Чи відомі випадки людоїдства?
Ні, такого не було.
Де і хто хоронив померлих від голоду?
Свої ж і хоронили на кладовищі.
Чи платили тим, хто займався поховання померлих?
Ніхто нічого нікому не платив.
Чи відомі у Вашому селі захоронення людей, померлих від голоду?
Всі похоронені на кладовищі.
Чи поминають їх на «проводи», «гробки», «зелені свята»?
Ні, вже позабували.
Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона належить?
Ні, церкви нема. Була під час голоду забита кукурудзою, даже в куполах кукурудза. А потім звалили – і на тому вся церква.
Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду?
Які там пам’ятники? Нема і, мабуть не буде, бо нікому ставить.
Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр.? Зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам?
Наші знають, бо ми їли розказували, а інші не знаю, мабуть, знають.
Кого Ви вважаєте винним в загибелі багатьох людей?
Хто винен? Хто забирав – тот і винен.