Місце запису: с. Мала Білозерка, Василівський р-н, Запорізька обл.
Дата запису: 28.09.2009 р.
Хто записав: не зазначено.
Респондент: Романова Катерина Федорівна, 06.01.1925 р. н.
Під час Голодомору 1932-1933 років проживала в селі Мала Білозерка Василівського району Запорізької області.
У 33 годі було мені 8 год, начався Голодомор. У нас не було шо їсти, у нас то було, но його ходили із щупами шукали, забирали, де в нас ями були, забирали зерно. З щупами ходили, такі ж жилізні ті кийки, устромляли, забирали де в кого там квасоля була в глечичках, у горщиках. Усе під мітьолку забирали, нічьо не оставляли і не дивилися чи діти плачуть, чи їсти просять, чи шо там – нічьо з цього не слухали.
До кожного приходять, ото трусять, забирають. Вони все позабирали, поодправляли, а ми остались ні з чим. Ні буряків нема, нічьо, та, слава богу, началась весна, началась лобода, ласковиця (вона така травичка, зубчасті листочки). І висапаєш з ласковиці листочків зерно, а воно жовте. І якось, ото млинок такий камінний, ми руками крутили. І ото ту муку намелимо, лободу собирали, грицики, одварюєм їх і отою мукою обліпляєм ліпеники з лободи і печем на сковородкі, а нема ні олії, нічого, так ото вони прежарюються і ми їх їмо.
А тоді начали посівать жито, пшеницю. На наше поле не пускали, собирать зерно не дозволяли. Начали жито косить і ми ходили на поле, і собирали колоски в сумочки полотняті, і дома терли. Харашо, як не побачить ніхто, шо колоски собираєм. Я мала була і тьотки робили на фермі біля коров, і я коло їх робила. І вони взяли по мішочку кілограмовому зерна. І коли вони до села доїжджали – їх перестріли і забрали те зерно. А через три дня їх судили. Тьотку Варьку і Палька Баклицького, тьотку Катьку Ісаєву посадили на 10 год за отой кілограмовий мішечок зерна. Вони насилу одсиділи по 5 годин, а тоді амністія і їх одпустили.