Місце запису: м. Гуляйполе, Гуляйпільський р-н, Запорізька обл.
Дата запису: 28.09.2005 р.
Хто записав: Мороз Тетяна.
Респондент: Рєзнік Павло Федорович, 02.03.1923 р.н.
Під час Голодомору 1932-1933 років проживав у місті Гуляйполе Гуляйпільського району Запорізької області.
Чи памʼятаєте Ви, що був голод в 1932-1933 рр?
На превеликий жаль, я дуже добре памʼятаю трагічне лихо, яке відбулося на Україні. Я дуже рано залишився круглою сиротою, і тому в 1932-1933 роках був безпризоним по всьому світу, рятуючись від явної смерті. Народ вмирав як мухи на кажном шагу.
Які на Вашу думку могли бути причини голоду?
Причина голоду – спланірована розправа над українською нацією. Голодомор в Україні був спрямований сталінською командою і режимом проти українського народу, який не хотів підкорятися окупації.
Якщо відбирали в людей вирощене, то хто це робив?
Це робили спеціальні отряди – комнезам, які розʼїжджали на тачанках і «вимітали під мітлу» всі продукти. Навіть забирали в печках горщики з квасолею. Забирали все планомірно.
Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховування зерна?
Комнезам винагороджувався за оскроблнєніє, грубость проти тих, хто споротівлявся. Дуже часто до людей застосовували силу. Звичайно, за донесення на сусідів винагороджувалися. А ті, на кого доносили, подвергалися жорстоким побоям і обшукам. Було таке, що й зникали невідомо куди.
Як це відбувалося?
Піками (прутьями) ширяли по всіх подвірʼях і закутках хат – все сʼїдобне відбирали.
Чи ті, що відбирали, мали якісь документи на забирання продуктів? Чи застосовували до людей покарання?
Ніхто з них документів не предʼявляв. Але команди були постоянні і їх знали селяни пофамільно. Приміняли фізичну силу проти тих, хто споротівлявся, хотів залишити їжу на день насущний. Покарання були самі сурові.
Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб?
Ті, що відбирали зброю, запугували нею, навіть розстрілювали.
Як люди боронилися?
Люди були безсилі, безправні, залякані. Боротьба була малорезультативна.
Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?
Люди приховували збіжжя для їжі, але команди руйнували приміщення, розносили все в будинках. Були агенти, які доносили. В ті часи було дуже трудно і рєсковано щось приховати.
Хто і як шукав заховані продукти, як їх звали?
Команди комнезаму і активісти шукали заховані продукти, руйнували печі, постройки. Убивали і забирали скотину, хазяйство.
Скільки їх приходило до хати, хто це був?
Ті, що приходили находилися в активі, сільських радах. Це були предані режиму і прпренадлєжащі до правлячої партії.
Де можна було заховати продукти харчування?
Неможливо було заховати, бо вишукували командами, все вимітали. Рідко кому вдавалося приховати щось на їжу.
Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?
У колгоспі їжу давали не всим, а тим хто яросно розправлявся з селянами. Закривали в погрібах, требували покаяній, примушували, щоб йшли до колективу. Люди залишали все і йшли з сіл у міста. Там теж було трудно знайти роботу. Батьки бросали своїх дітей і за мізерну зарплату строїли інстустріальні міста, шахти. За це получали мізерний пайок хліба, крупи, баланди.
Забирали лише продукти харчування, чи й інші речі?
Все цінне, що їм (команді) подобалося, без ніяких розрішеній забирали: речі, обстановку, одяг, продукти. Забирали для себе і на цьому наживалися. Що не подобалося – руйнували. Людина була вимушена бросати все і йти світ за очі.
Що таке «закон про пʼять колосків»? Чи чули Ви про нього?
Голодуючий народ змушений був шукати в полі дозріваючі колоски зернових культур, і за ці «пʼять колосків» людей ловили і садили в тюрьму.
Чи дозволяли збирати в полі колоски і залишки городини?
Суворо карали і не дозволяли збирати в полі рештки колосків. «Хай погибне – но не тронь!».
Хто охороняв поля, колгоспні комори?
Правляча еліта. Керівництво сільських рад і їхні однодумці охороняли все награбоване у селян. Селяни йшли на голодну смерть. При голоді могли йти на крайні міри. Але всіх суворо карали.
Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?
Про колгоспи люди не були освідомлені. Так само не були приручені до колективної праці. І ніхто не навчав і не допомагав усвідомити про колективний труд. Тому населення боялося і не бажало йти добровільно. Їх змушували силою і репресували.
Чи змушували людей йти до коглогспу і як?
Тройка судила, висилали в Сибір, на будівництво шахт – тих, хто не хотіли йти до колгоспу. Були випадки, коли садовили в тюрму. Там люди теж умирали від голоду.
Де переховували худобу, щоб не забирали в колгосп?
Переховували в підвалах і виганяли в лісонасадження, але це вдавалося дуже рідко. Змушені були забивати худобу на їжу.
В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?
Переважно забирали зерно і продукти пізно ввечері, в нічний час
Скільки разів приходили до хати?
Приходили по декілька разів, через день, через два – вимітали все, що де хто роздобув. Приходили неодноразово.
Коли люди почали помирати з голоду?
Масово народ став вмирати навесні 1933 року. Трупи умираючих людей можна було зустріти на дорогах, в будівлях, в полі, на ринках. Вони просили в прохожих шматок хліба. Трупи розлагались в великих кількостях. Їх довго ніхто не прибирав.
Що було з малими сиротами? Чи ними опікувалася держава?
Сиротами держава не опікувалась. Вони були виброшені, помирали. Рідко навесні забирали в дитячий будинок. Але і там харчі на предєлі смерті. Я сам побував не в одному дітдомі 1933-го року. Був в колонії Макаренко в Харкові.
Хто не голодував в селі і чому?
Не голодувало лише правляче керівництво, активісти. Вони жили розкошно. Менше голодували малі сімʼї, або в кого не було дітей.
Хто зумів вижити?
Вижили ті, хто покинули своє село, хату своєчасно. Із дітьми мандрували в другі республіки. Там вони жили краще, голоду не було. Я залишився живим, дякуючи добрим людям, які направили виїхати з України, куди глаза дивились. І я бродив по Росії, Прибалтиці, Кубані. В тих республіках правлячий режим не допустив такого Голодомору. Добро люди ділилися, кормили, але були такі, що проганяли.
Чи допомагали люди одне одному в виживанні від голоду? Чи ділилися продуктами?
На Україні масово голодували. Нічого було давати одне одному. Як виїжджали в інші республіки, ті люди допомагали і ділилися шматками хліба.
Які засоби вживали для виживання?
Держава не була зацікавлена в тому, щоб рятувати від Голодомору. Ефективної допомоги було дуже мало.
Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?
Родичі мало допомагали, бо було нічим. Взагалі раділи будь-чому їстівному, навіть шкуринками з картоплі.
Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?
Козельки, калачики, грицики, акацію. Все викопувалось з коріннням, жували гриби. Всіляко примінялися до умов існування.
З яких дерев, рослин, вживали листя, кору в їжу?
Кору з вишні, акації здирали і варили, їли, всі можливі ягоди.
Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?
В їжу вживали все те, що могли роздобути із птахіві тварин – сусликів, котів, собак, скворців (шпаків- ред.), горобців, все, що могли роздобути.
Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?
Купити їжу в місті вдавалося дуже трудно, бо в селян не було грошей. За продуктами черги були по три доби. Ослаблені люди не могли дочекатися і стояли з простягнутою рукою для крихти хліба. Одежу віддавали за безцінь, за їжу, але мало хто брав.
Чи був голод у містах?
Був, але не такий яросний, як у селах.
Чи знаєте Ви, що таке «Торгсін»?
Це був торговельний заклад, де можна було виміняти за драгоценні вєщі – їжу. Але таких вєщей у селян не було.
Скільки людей померло в селі, чи на вулиці? Чи є такі відомості?
Сказати точно, ніхто померлих не рахував. Але на каждом шагу їх можна було зустріти. Були сімʼї по 8 чоловік – всі вимирали. Влада зменшує кількість загиблих під час Голодомору 1932-1933 років. Говорили, що загинуло 8 млн чоловік, але справжнє число в 2-3 рази більше.
Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?
В великих розмірах випадки людоїдства біли майже в кожному районі. Особливо численними вони були в Єкатеринославській губернії. Я бачив, як рідна матір, прізвище (називає ім’я, яке ми не вказуємо з етичних міркувань – Ред.) вирізала з дочки мʼясо і жарила його на сковородці.
Де і хто хоронив померлих від голоду?
Розложившіся трупи на бричках вивозили в одну яму, скидали по 30 чоловік, як животних, прикривали ряднами і пригортали.
Чи платили тим, хто займався похованням померлих від голоду?
Ніхто не платив, тим хто звозив трупи і збрасував їх у ями.
Чи відомі місця поховання померлих від Голодомору?
Рідко де відомі місця поховання померлих від Голодомору.
Чи поминають їх на «Проводи», «Гробки», «Зелені свята»?
Хто ще живий і переносив Голодомор, той памʼятає і поминає з великою боллю і скорботою, що наша багата держава Україна пережила і допустила до керівництва державою таких преступних, аморальних людей, які іскуствєнно создали Голодомор і умертвили мільйони людей.
Чи згадують і поминають померлих від голоду у церкві? Тепер і за часів радянської влади?
Зараз церква поминає. А в ті час були зруйновані майже всі церкви по селах і областях. А священників репресували і порозстрілювали.
Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?
Є церкви Українського і Московського патріархату, Греко-католицького.
Чи встановлені у Вашому селі хрести, памʼятники померлим від голоду?
В Гуляйполі, на Братській могилі поставили камінь жертв Голодомору 1932-1933 років. Але туди ніхто не заходить, крім тих, хто пережив це страшне лихо. Камінь просто стоїть там вже 10 років. Взагалі, рідко де вшановується памʼять загиблим, і держава про це не турбується.
Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 років? Зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?
Сучасна молодь про Голодомор і про пережите за радянських часів слухати майже не бажає. Ми старі бажаємо про це розповідати, щоб не допустити подібного трагічного лиха на їхнього віку.
Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?
За скоєний Голодомор винні – правлячий режим і його ідеологія. Треба згадати, що горе-політики, які, дай Боже цього не чули і не переживали, трактували, що причиною був неврожай. Але в ті роки урожай на Україні був хороший. Деякі держави присилали продовольчі товари, але до селян вони не доходили. Їх використовувала правляча еліта. Можна зробити висновок, що голод 1932-1933 років був іскуственним.