Місце запису: с. Супоївка, Яготинський р-н, Київська обл.
Дата запису: 29.08.2005 р.
Хто записав: Бурбела Вікторія
Респондент: Гриценко Параска Григорівна, р. н. не вказано.
Під час Голодомору 1932-1933 рр. Гриценко Параска Григорівна проживала в селі Супоївка Яготинського району Київської області.
Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-1933 роках або у 1946-1947 роках?
Так, це забути неможливо.
Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?
Це була політика держави, це зроблено навмисне, влада забирала все.
Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, хто це був?
Були люди, які називались активісти: Гриценко Степан Омелянович – голова сільської ради в 1933-му році, приймав активну участь, Червиш Андрій, Рябокінь Андрій, Гречуха Петро, Сліпченко Григорій, Кузьменко Григорій, Дзюба Яків – всі з свого села.
Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?
За доноси були винагороди. Одяг, зерно, мука, крупа, молоко.
Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання податків?
У активістів не було документів ніяких.
Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?
Да. Били, висилали, вивозили за межі району в степи, без нічого виганяли з хати, навіть з грудними дітками серед ночі.
Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?
Без зброї.
Як люди боронилися?
Ніяк, почнеш опиратись – засудять, як ворога народу на Колиму.
Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?
Не можна.
Скільки їх приходило до хати? Хто це був?
Активісти приходили і шукали по всьому подвір’ю: перекопували в сараях, в хаті підлогу, шукали в печі, на горищі, кругом.
Де можна було заховати продукти харчування?
Ніде.
Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?
Так, давали обід у полі.
Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, худобу, тощо?
Забирали все: одяг, рушники, скрині, посуд, прядки, верстати, худобу.
Що таке «закон про п’ять колосків»? Чи чули Ви про нього?
Так за 5 колосків засудили мою матір на 8 років тюрми. Ми остались з меншою сестричкою самі.
Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?
Ні, не дозволяли.
Хто охороняв поля, колгоспні комори?
Активісти, комсомольці. Одну жінку засудили за те, що вона з’їла жменю зерна на полі – і комсомолець доніс на неї, і отримала вона 1,5 роки тюрми. Коли люди почали помирати з голоду?
Десь перед жнивами, в липні місяці.
Що було з малими сиротами, ними опікувалась держава?
На сиріт ніхто не звертав уваги – ні держава, ні сільська влада.
Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?
Ні, не хотіли.
Чи змушували людей іти до колгоспів і як?
Так змушували, забирали все з господарства.
Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?
Ніде було ховати – доносили.
В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?
В любий час – вночі і вдень.
Скільки разів приходили до хати?
Кожен день, через день, через два дні.
Коли почали помирати від голоду?
Ті люди, які вступили до колгоспу, їм давали корову, свині, кури. Їсти давали в колгоспі. На болоті давали участок косити осоку корові.
Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?
Хто пішов у колгосп.
Хто не голодував у селі і чому?
Ні, кожен виживав сам.
Хто зумів вижити?
Їли все, що навіть не їстся: сухий жом парили, полову від соломи, стебла кукурудзи, цвіт, макуху, буряки.
Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?
Ні.
Які засоби вживали до виживання?
Цвіт акації, рогозу з болота, калачики.
Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?
Не пам’ятаю.
Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?
Котів, собак, граків, ворон, лелек, вужів.
Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?
Може, де і можна було, але я не знаю – в селі ніхто нікуди не їздив, докладали зразу.
Чи був голод у містах?
Не знаю.
Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?
Так, але не точно, казали, що Сотниківські дітки зайшли до одних людей у хату і більше не виходили, а у вечері у них топилась хата, прізвища не пам’ятаю.
Де і хто хоронив померлих від голоду?
На кладовищі хтось копав ями, а ховали – хто кого найденого і відвозили на кладовище, хто ще міг подужати.
Чи платили тим, хто займався похованням померлих?
Ні, не платили.
Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?
Так, на старому кладовищі.
Чи поминають їх на Проводи, Гробки, Зелені свята?
Так.
Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?
Так зараз у церкві згадують, за часів Радянської влади ні.
Чи є у вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?
Є, Київського Патріархату.
Чи встановлені хрести чи пам’ятники померлим від голоду?
Є.
Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?
Так, знають.
(Свідчення з фондів Музею Голодомору).