Місце запису: с. Козаче, Оржицький р-н., Полтавська обл.
Дата запису: 10.12.2002 р.
Хто записав: Бесараб Г. М.
Респондент: Бесараб Ганна Петрівна, 1923 р. н.
Під час Голодомору-геноциду 1932-33 років проживала в хуторі Козачий при селі Воронці Оржицького району Полтавської області.
Причини голоду 1932-33 років?
Я думаю, що позабирала все влада. Всі продукти, які були у хаті, були забрані. Тоді йшов процес розкулачення, а мій батько був заможний, тому продукти забрали, все в хаті описали і батька засудили. А у нас дітей було 5 і без батька стало дуже важко.
Де найчастіше ховали зерно?
Батько з матір’ю ховали зерно у землі, тоїсть закопували. Але хтось побачив і розказав урядовцям і тому зерно було забране. А мати заховала глиняний горщик смальцю перед порогом (цей горщик вміщав десь 1,5 відра) і благодаря цьому ми підтримували себе. У тяжолу минуту він сильно помагав.
Що їли?
Сушили з літа у печі гарбуз, хліб (пекли з різних пшеничних відходів), смалець, їли буряк, як сирий, так і печений, жито (крали житні колоски на полі, зернятка перетирали на жорнах і використовували як муку і клади в суп), варили суп, який називали заколотою. З гречаних відходів робили блинці (які називали тоді маторженики), від цих блинців пухли животи, але їли, бо їсти хотілося, іноді матері вдавалося заробить молока.
Скільки померло людей?
Точного числа не знаю, але в хаті, шо була рядом, померло 5 чоловік. Та і в інших хатах було те саме. У мене в сім’ї вижили за рахунок того, що брат у матері був головою комуни. А ще залишилися гроші після батьківських заробітків. А ще пам’ятаю у селі Черевки, що було недалеко, якийсь (називає ім’я, яке ми не вказуємо з етичних міркувань – Ред.) косою рубив зустрічних людей і їв їх.
Як і де ховали померлих?
Померлих ховали без всіх обрядів на кладовищі. Іноді навіть не було на чому довезти померлого до кладовища. Клади іноді в одну яму по 2-3 чоловіка.
Чи є місце вшанування померлих під час Голодомору?
Ні, немає.