Місце запису: с. Пиків, Калинівський р-н., Вінницька обл.
Дата запису: 08.06.2009 р.
Хто записав: не вказано.
Респондент: Джуринська Олександра Кіндратівна 1923 р.н.
Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Пикові Калинівського району Вінницької області
Хто допомагав вижити у тих складних умовах. Розкажіть будь
ласка.
Я пасла в сестри корову, то там я харчувалась. Вони трошки луче жили.
А фамілію, ім’я сестри назвіть будь ласка.
Горупашенко Меланка Кіндратівна. Да, то я там харчувалася і тего. То я не дуже голодовки…
То Вам допомогло це пережити голод?
А ці мої рідні прийшла ще (сестра) туди бідна, то свиням бараболі вона зварила, то воно взяло барабольку в банячку, стиснуло в руку там не їсть, це вже на дворі з’їсть … О, що пережили, хай Бог милує.
А Ви кажете що чоловік вашої сестри теж допомагав.
Марко, Горупашенко Марко. Дуже він поміг батькові.
А вашого батька як звали? Фамілію, ім’я назвете?
Максимчук Кіндрат Петрович.
Він теж допомагав йому харчуватись?
Да, да підуть в поле косити, то він сам не з’їсть, а кличе його завсігда – каже покійний батько – ” Каже він без мене нічого не з’їв.”
Ділився з ним, бо жив трошки заможніше?
Ну-ну-ну в них двоє дітей манюньких було. В них шось родило то хватало і вони голодовки не дуже знали. Хто знав, а хто й не знав. Меньча сім’я. В нас більша… А люду скільки повмирало Боже. Їли і коні били і якісь тіго казали черепахи… Хай Господь милує. Ми того не їли, якось в нас в сім’ї ніхто не вмер. Якось перебились.