Місце запису: с. Глинськ, Калинівський р-н, Вінницька обл.
Дата запису: 29.07.2003 р.
Хто записав: Синиця Тетяна Миколаївна.
Респондент: Панасюк Євдокія Петрівна, 1923 р.н.
Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Глинськ Калинівського району Вінницької області.
Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932 – 1933 рр. або у 1946 – 1947 рр.?
У нашому селі голод страшний був 33 року, а от 46-47 рр. у нас був, але не такий страшний, ми його майже не відчули, люди вже були навчені 33-м роком, тому допомагали і не було таких великих жертв.
Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду – неврожай, засуха, податки?
Хоч була засуха, але урожай був. Весь хліб був вивезений до Росії. Мого двоюрідного брата із сестрою батьки вивезли в Росію, то коли повернулись розповідали, що там голоду не було. По Україні був штучний голод, бо хотіли винищити український народ.
Якщо відбирали в людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?
Приходили люди від правительства наші місцеві і все забирали.
Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда?
Да страшно було тоді жити, не встигниш курку зарізати, як вже йдуть активісти, бо вже хтось доніс.
Як це відбувалось? Чи ті, що відбирали, мали якісь документи на збирання продуктів?
Люди так боялись, що коли приходили до хати, то віддавали все, а хто не хотів того карали.
Чи застосовували до людей покарання: побиття, висилання, арешти?
Багато чоловіків повисилали, дуже багатьох забирали до “холодної”. Були такі, що пропадали безвісті. Ніхто їх не бачив більш ніколи.
Чи мали зброю ті, хто ходили відбирати хліб у людей?
Люди так їх боялись, що не треба було зброї, хватало палиці чи якоїсь дубінки.
Як люди боронились?
Боронить було безсмисліно, бо це все одно перемогою не закінчувалось, і їх дуже карали.
Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?
Приховати було майже неможливо, знаходили кругом. А ховали і в землю, і в стіни, і в дупла в деревах.
Хто і як шукав заховані харчі?
Приходили активісти, з ними ходили і люди, що працювали в сільській раді.
Скільки їх приходило до хати?
Приходили односельчани, які продали себе владі. Приходили групами по 5-7 чоловік.
Де можна було заховати продукти харчування?
Ховали в стрісі, в печі, закопували в городі. Але як казала моя мама, все одно знаходили.
Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?
Щоб ішли до колгоспу їх заохочували, давали пайки, варили похльопку.
Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, рушники, худобу, тощо?
Забирали в людей не лише хліб і худобу, але і одяг. Останню кришечку в малих дітей відбирали.
Що таке «Закон про п’ять колосків»? Чи чули Ви про нього?
Да я чула за цей закон, за нього могли посадити на багато років. Засуджували не лише за 5 колосків, але і за буряк, кукурудзу та інші.
Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?
Людям не дозволялося нічого брати на полі. Люди боялись, але голод заставляв іти на поле. Скільки людей за це покарали. Поле переорювали, щоб люди не знайшли й колосочка.
Хто охороняв поля і комори?
Були сільські сторожі, але там нічого не було, та й сторожити не було що.
Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?
Люди не хотіли іти, їх заставляли силою. Люди привикли вести своє господарство і вони не хотіли віддавати свою худобу, курей, граблі, сокири. До колгоспу добровільно йшли лише ті, що не мали землі, це були бідняки.
Чи змушували йти людей в колгосп?
Да люди змучені були іти, бо голод заставляв, місцева влада, обкладали великими податками, ішли до колгоспу, щоб прогодувати свою родину.
Де переховували худобу?
У дворі було важко заховати. Хто мав вів до лісу.
В який час ходили забирати у людей зерно?
Ходили коли заманеться, бувало я вийдуть зранку, то аж до вечора ходять.
Скільки разів приходили до хати?
Мама казала, що до нас приходили 4 рази. А коли вже не було, що брати, то і не приходили.
Коли почали люди помирати від голоду?
Почали взимку, бо листя не було, все замерзло, холодно, голодно. Всю теплу одежу позабирали.
Що було з малими сиротами, чи ними опікувалась держава?
Сироти йшли до родичів, але їх не дуже хотіли брати, бо і своїх дітей було багато. Трохи вивозили в дєтдоми. А в основному вони вмирали.
Хто не голодував в селі і чому?
Не голодували? Таких не були, може хіба шо ті, що в нас забирали. Менше голодували ті, що мали корову, або ходили на роботу в хордилівку та цукровий завод. Їм там якісь пайки давали.
Хто зумів вижити?
В тих у кого було корова або у їх родичів.
Чи допомагали люди одне одному виживати?
Може зразу і сусіди допомагали одне одному поки було чим, а потім і самим не було що їсти.
Які засоби вживали до виживання? Чи допомагали люди одне одному виживати?
Всі можливі.
Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?
Канєшно, як мали чим, то ділилися.
Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?
Їли все, їли листки дерев, їли корінці, їли все, що росло і що можна було. Якщо в кого була квасоля, то недочікували, коли вона достигне, а варили її ще молодою.
З яких дерев, рослин вживали листя, кору в їжу?
Їли кору з берези, а листя любили з акації і липи.
Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?
Тварин їли теж всіх. Бувало до такого дойшло, що ні миші, ні кота, ні собаки не побачиш на вулиці.
Чи можна було щось купити чи виміняти в місті?
Виміняти можна було і в городі, бо там і був голод, але не такий сильний, як в селі. Але я не пам’ятаю, щоб розповідали, що б хтось міняв, бо влада все позабирала.
Чи був голод в місті?
Був, але не такий страшний, як у селі.
Скільки людей померло в селі? Чи є такі відомості?
Чоловік 400, а може і більше, хто їв щитав. Тоді ж вопше про голод не згадувалось, як його і не було.
Чи відомі випадки людоїдства?
Да були такі люди. Була одна, що поробила ковбаси із брата. То її десь вивезли із села і ніхто більше не бачив її.
Де і хто хоронив померлих від голоду?
Якщо були ще рідні, то ховали вони. Але були такі випадки, що рідні були, але сили в них поховати не було. То їздили якісь люди по дворах і збирали трупи і хоронили десь на цвинтарі.
Чи платили тим, хто займався поховання померлих?
Не знаю, не буду брехати, може і платили, бо в них сили були їздити хоронити. Щось вони ж їли.
Чи відомі у Вашому селі захоронення людей, померлих від голоду?
Ну я не знаю, що розповідають на обох цвинтарах. Ховали.
Чи поминають їх на «проводи», «гробки», «зелені свята»?
Поминають рідні, а тепер і батюшка на цвинтарі, коли обход робить.
Чи згадують і поминають померлих з голоду в церкві?
Колись про голод ніхто і не говорив, не дозволялось. А тепер казала сусідка, що починають, бо я вже в церкву не хожу, бо вона далеко в центрі села, а я живу на окраїні, той оце знаю те що сусідка, чи внуки розкажуть.
Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона належить?
Є в центрі села, на підвищенні стоїть, ну такий там горб, що з усіх сторін видно.
Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду?
Да, біля церкви стоїть такий синій великий хрест. А на ньому Ісус розп’ятий.
Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр? Зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам?
Думаю тепер всі знають, бо внучка каже, що і в школі їй розказували, і в технікумі вчила. Та і я нераз розказувала.
Кого Ви вважаєте винним в загибелі багатьох людей?
Винні керівники держави і партії нерозумна політика, яку вона проводила – ненависть до українського селянства, який сам хотів бути хазяїном на своєму участку.