Місце запису: с. Липова Долина Липоводолинського району Сумської області;
Дата запису: невідомо.
Хто записав: Дмитрушко Вікторія Михайлівна.
Респондент: Стеценко Іван Григорович, 1918 р.н.
Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживали в селі Липова Долина Липоводолинського району Сумської області.
Коли мені було 8-9 годів, нас стали загонить у колгоспи, тобто проводили економічну політику. Коли у 1924 році до влади прийшов Сталін, було проголошено програму “від соціалізму до комунізму”. Ну, це грубо говорити, що загонили в колгоспи, нам говорили в яких штабах, а там на зборах казали: “ Пишишся чи ні в колгосп?” Ніхто не писався, боялись, що стануть “панськими” або ще щось боялись. Але в нас забрали все чисто, або штрафують. А ще тоді був “лікнеп” – ліквідовували неписьменність. Я був чи в другому, чи в четвертому класі. Якщо покидали школу, то штрафують і забирають щось животне – чи телят, чи корову, чи ще щось – все забирають і везуть на скот. Забирали і хліб, і муку. Забирали все або штрафували.
На початок 30-х годів уже стали люди голодні. Ще була індустріалізація. Люди робили на своїх землях. В деяких були коні. В людей забирали землю, що була близько, а повіддавали далеко. Хто посіє, а може в кого і немає чим сіяти.
З 30-х годів була друга “пятілєтка”, дуже-дуже була тяжка. Забирали хліба, Ми віддавали, а через деякий час опять несуть повідомлення. Викачували хліба наповал і в 30-х годах люди голодували, але це був тільки початок, може люди і вмирали, а в 1931 р. люди були вже й голодні. Діти ходили голодні самі, бо батька забрали, а що мати з дітьми одна?
Дуже багато в 1932 р. помирало, була комора, а в неї звозили тих, хто вмирав з голоду. Тоді ж в “берег” несуть, знімають одежу верхню, її палять, а людей везуть на кладбище, де й ховали. Дуже велика була голодовка, багато людей померло. Кажуть, що й після войни трудно було, люди голодували, але я не буду говорити про цю голодовку.
Було важко, але вижили. Щось вкрали на полях, щось приховували і міняли. А ще в нас було багато лип, так ото з кори млинці пекли. Викручувались. А в колгоспи гнали, колективізація була, а хіба проти влади щось попреш – ні. Ото й робили. Через них і голодували. Людей жалко, померло багато. Кажуть, що за 1932-1933 р. – 10-15 мільйонів померло з голоду. Страх та й годі.