Місце запису: с. Русанівка, Роменський р-н., Сумська обл.
Дата запису: 2009 р.
Хто записав: невідомо.
Респондент: Малиш Анастасія Яківна, 1930 р. н.
Під час Голодомору 1932-33 років проживала в селі Русанівка Роменського району Сумської області.
В 1933 році ми вижили завдяки винахідливості свого батька. Коли пішли чутки, що забирають навіть борошно, він узяв два клунки та й опустив в колодязь. Воно промокло по краях, а дальше волога не пішла, утворилася захисна кірка. Раз у тиждень вночі діставали те борошно і пекли хліб, а щоб більше вийшло та вистачило на весь тиждень, домішували і потерть із сіна і навіть тирсу. На горищі було дві торби – сушена середина гарбуза та жмаки цукрового буряка. Батько видавлював з них «мед», а решту сушили. Вміст цієї торби становив нам їжу, яку їли вареною. Крім батька ніхто не мав права знімати їх з горища, батько визначав і кількість порцій на кожен день. В колгоспі восени заклали яму картоплі. Весною її відкрили і ті, хто ходили на роботу, перебирали ту картоплю. Гнилу відкидали, а ми, дітлашня, її збирали і їли просто тут немиту і гнилу. Кращої їжі годі було знайти. Коли зацвіла конюшина, ми збирали і їли котики. А мати з них робила коржики. Солодкою весною 1933 була і свиріпа. Ми їли її прямо з стеблами. А мама просила не їсти багато, бо животи болітимуть. Під час Голодомору померла мама Ольга, брат Андрій, сестра Маруся, дід та баба.