Місце запису: с. Лучка, Липоводолинський р-н., Сумська обл.
Дата запису: 2009 р.
Хто записав: невідомо.
Респондент: Худолій Микола Григорович, 1926 р. н.
Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживав в селі Лучка Липоводолинського району Сумської області.
Події Голодомору врізалися в пам’яті міцніше за будь-які інші події мого життя. Їсти не було чого. Навіть миші повтікали з хат, бо в них тільки біль і страждання працьовитих людей. Багато моїх друзів втратили батьків і їх забрали до інтернату, відкритого за наказом голови колгоспу Яцуна Омелька Андрійовича. Не дивлячись на погрози і навіть на відкриті акції протесту окремих жителів села, до інтернату забирали і дітей куркулів. Спочатку це була куркульська хата на дві кімнати, що знаходилися одна проти одної через сіни, стояла до 2007 р.). Там жили хлопчики і дівчатка. Їх обслуговували дві няні і повар. Поваром була моя мама Худолій Меланія Якимівна (померла в 1972 році.). Вижили там, завдяки турботам голови та обслуговуючого персоналу, Левченко Тетяна, Марія (забув прізвище), обидві весь вік прожили в Лучці. Ми часто бачилися і спілкувалися. Гуревич Яків виїхав перед війною на будівництво. З тих пір я про нього нічого не знаю. Данько Іван та Бардак Іван жили в с. Русанівка. Нині покійні. А під осінь в іншу будівлю на вигоні переправили дівчаток, хлопці зайняли обидві кімнати куркульського будинку. В той час, коли не було чого їсти, чим засівати поля і кому робити, голова колгоспу безкоштовно годував сиріт, іде й штат біля них держав. Оце, по-моєму і є вираження людяності в нелюдський час.