Паспортизація запису:
Місце запису: с. Лучка, Липоводолинський р-н., Сумська обл.
Дата запису: невідомо.
Хто записав: невідомо.
Респондент: Давиденко Надія Михайлівна, 1923 р.н.
Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Лучка Липоводолинського району Сумської області.
Мама моя, Василиса Андріївна, жила в селі Чернеча Слобода. їй довелося пережити голод 1932-1933 років. Цей період вона називає «часом невиплаканого горя і непомірних страждань». Люди кожен день зазирали в очі голодній смерті. Нерідкими були випадки втрати свідомості від голоду. Мама пригадувала, що у них у селі була пересувна лавка, яка розвозила їжу помираючим. Цією справою займалися активісти (на жаль, цих людей вона не змогла згадати). Вони робили добру справу, адже допомога людям в біді, порятунок їх від голодної смерті – що може бути святішим і благороднішим за цю справу. Мама згадувала, що до цієї лавки приходив і голодний священик.
Моєї матусі вже давно немає в живих, спочиває з миром в іншому світі, де немає горя і страждань. За життя вона любила повторювати такі слова: «Живи, дитино, по совісті. Бережи свою безсмертну душу від лицемірства, користі. Піклуйся про чистоту помислів і роби добро людям — це допоможе тобі за будь-яких часів зберегти в собі Людину». Я вдячна своїй матусі за добру науку і пишаюся тим, що вона зберегла в собі людяність, пройшовши через усі життєві випробування.