Місце запису: с. Кустолове, Новосанжарський р-н., Полтавська обл.
Дата запису: невідомо.
Хто записав: Невідомо.
Респондент: Мирна Олена Пимонівна, 1932 р. н.
Під час Голодомору 1932-1933 років проживала в селі Кустолове Новосанжарського району Полтавської Харківської області.
В сім’ї було двоє дітей Микола 1929 р..н., який загинув під час війни від вибуху гранати, та малої Олени, яка щойно народилася на Покрову. В селі вже почався голод, але їх родині пощастило більше, ніж іншим. Бо батько працював дільничим міліціонером і особливості збору зерна у населення були йому відомі. Тому частину зерна таки приховали вони з матір’ю у яму на подвір’ї та на ній виклали літню піч, на якій готували їсти для сім’ї.
Мати працювала кухарем у бригаді колгоспу ім. Щорса, що в с. Малі Солонці, тому в неї не пропало молоко у грудях, вона змогла вигодувати щойно народжену доньку. А ще у них була корова, що теж полегшило їх життя під час голоду. Зерно, яке заховали, батько молов на жорнах, а мати варила затірку. Невдовзі до них переїхав жити мамин брат Оксюта Василь, який став працювати завгоспом у радгоспі по відгодівлі свиней. У чоловіків завжди велика потреба у білковій їжі, тому дядько Василь з роботи приносив щойно здохле від проносу поросятко, якого списали, варив його і хоча вариво погано смерділо, чоловіки його їли, щоб зовсім не охлянути від голоду.
У другій половині їхньої хати містився патронат для сиріт. Там було вісім хлопців і одна дівчина. Чотири прізвища запам’яталися це: Проскурня, Гавриш, Лозько, Божинський. Батьки цих дітей померли від голоду. Мати доглядала за ними, прала, готувала їсти. Ці хлопці працювали в колгоспі на різних роботах.