Місце запису: с. Запруддя, Рокитнянський р-н, Київська обл.;
Дата запису: 27.07.2003 р.;
Хто записав: Скрипак Оксана;
Респондент: Дейнека Олексій Трохимович, 1937 р. н.
Під час Голодомору 1932-1933 рр. Дейнека Олексій Трохимович, 1937 р. н., проживав у селі Запруддя Рокитнянського району Київської області.
Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках або у 1946-47 роках?
В 32-33-му мене ше на світі не було, то знаю дещо від людей, а дещо мати розказувала. А 46-47-й помню.
Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?
В 32-33 му – штучна голодовка, а в 46-47 му – весною вигоріло все на світі. Ми навибирали всього 17 корзин картоплі.
Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, хто це був?
В 47-му ніхто не відбирав. Була постанова: із 40 соток 20 кг хліба – державі, а картоплю і цибулю за гроші здавали.
Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?
Не знаю такого.
Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання податків?
А які могли бути документи. Активісти і так відбирали.
Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?
Хто не виполняв, то було всього – і били, і висилали…
Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?
Не всі мали. Представники району, то були з оружієм – пістолети, вінтовки, а сільські не мали.
Як люди боронилися?
Ніяк, плакали.
Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?
Ховали, умудрялись всяк, закопували.
Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?
Активісти, незаможні.
Скільки їх приходило до хати? Хто це був?
На день і по 5 раз приходили.
Де можна було заховати продукти харчування?
У землі і то находили, у соломі в скиртах.
Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?
Чув, шо давали, варили куліш.
Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, худобу, тощо?
Все забірали, до гола.
Що таке «Закон про п’ять колосків»? Чи чули Ви про нього?
Чув, що за 5 колосків 5 год давали. А в нас в селі, то за колоски і за горох аж 7 дали.
Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?
Не дозволяли. Перевдягались в жіноче, щоб дітей на полі на гарячому зловить. Палили на плечах «вкрадену» солому. Ми малі були, то тікали, а в нас ше й стріляли.
Хто охороняв поля, колгоспні комори?
Були такі «дурносвисти», охранніки, шо не хотіли робить та над народом здівались.
Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?
Були й такі, шо йшли.
Чи змушували людей іти до колгоспів і як?
Заставляли, забирали де шо не було. Одбирали, то де він дінеться – йде в колгосп, бо їсти хоче.
Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?
Не знаю.
В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?
В любий – і дньом, і ноччю.
Скільки разів приходили до хати?
Не знаю, не жив тоді.
Коли почали помирати від голоду?
В 33-му – перед жнивами, а в 47-му не мерли.
Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?
Опікувались. В 47-му, знаю, підбирали і сиріт, і бездомних. Були дєтдоми. Такого, як зараз не було. А в 32-33-му були патронати, там були дітки, і не тільки сироти. Там їх підгодовували.
Хто не голодував у селі і чому?
Отакі, як оце й допіру. Которі були «блюдолизами», то ті й жили, а народ голодував. А в 47-му году – хто був більш верткішим, то їхав у Западну, та міняли.
Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?
Всяк було. Як своє, то хтось щось і дасть, як і самим не було.
Які засоби вживали до виживання?
Як могли, так і виживали.
Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?
Не знаю. Казали, шо й лупу, й полову, і корінці із лопухів, і лілії з болота, горобинець…
З яких дерев вживали листя, кору в їжу?
Які були, те й вживали.
Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?
Якіх тільки можна було: ховрашків, хом’ячків. Шкурки здавали. Горобців парили – і так, як варенички їли.
Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?
Можна було.
Чи був голод у містах?
Город не голодував. У 47-му йшла у Києві стройка після войни, то з села везли туди продукти. То такі люди ще жили трохи.
Скільки померло людей у селі? Чи є такі відомості?
Не скажу, я такого не знаю.
Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?
Я не чув, але, мабуть, шо були.
Де і хто хоронив померлих від голоду?
В 33-му була спеціальна бригада, то й хоронили. Де попало, там ховали.
Чи платили тим, хто займався похованням померлих?
Платили пайок хліба. Так ховали, без труни.
Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?
На цвинтарі в центрі, а то на городах, в садках – в кого як сили хватило.
Чи поминають їх на Проводи, Гробки, Зелені свята?
Ну, аякже. Раніше, то й збирались.
Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?
І тоді згадували, хто помер з голоду, і зараз згадують.
Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?
Була колись церква, вже їй год 170 було. То восени 1976-го спалили по приказу голови колгоспу. А це вже строять нову год десять.
Чи встановлені хрести чи пам’ятники померлим від голоду?
Рідня, то хрести ставила, а обелісків нема.
Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?
Вони то знають, але не представляють собі, що це таке.
Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?
Кого винить. В 32-33-му власть робила своє, а спекулянти своє – забірали хліб. А в 47-му, то посуха була, недород та й розруха після війни.
(Свідчення з фондів Музею Голодомору).
#Голодомор #Голодовка 1946-1947 #Закон про п’ять колосків #Податки (1946-1947) #Виживання #Сурогати #Діти