Місце запису: с. Запруддя, Рокитнянський р-н, Київська обл.;
Дата запису: 28.07.2003 р.;
Хто записав: Скрипак Оксана;
Респондент: Лучка Петро Миколайович, 1924 р. н.
Під час Голодомору 1932-1933 рр. Лучка Петро Миколайович, 1924 р. н., проживав у селі Запруддя Рокитнянського району Київської області.
Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках або у 1946-47 роках?
Пам’ятаю. В 32-33-му страшний голод був, а в 46-47-му – це вже не голод, можна було миритися.
Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?
В 33-му спеціально було зроблено правітєльством, а в 46-47-му засуха була та якраз після войни.
Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, хто це був?
Районне начальство забирало. Їздили спеціальні бригади – «червоні валки», витрушували у людей хліб.
Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?
Якшо доносили, то видно їм шось давали.
Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання податків?
Ніяких документів ніхто не давав, забирали і все.
Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?
Аякже. Де що скажеш, то записка і «прилітала» з Рокитної (Рокитне – районний центр), «тройка» і забірали. Людей ставили на гарячі сковороди – допитували, де хліб.
Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?
У начальства, то була. Голова колгоспу ходив з «отрєзом» од вінтовки.
Як люди боронилися?
Од кого ти оборонися? Не було такого. Приїхали, забрали, ограбили і все тобі.
Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?
Не можна. Ходили із шпичаками і де хто сховає – знайдуть, з горшків висипали і вишкрібали.
Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?
Комнезами – спеціальні бригади.
Скільки їх приходило до хати? Хто це був?
Табунами приходили – чоловік по 10-20.
Де можна було заховати продукти харчування?
«Шпирхачі» скрізь находили.
Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?
Варили й давали раз удень.
Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, худобу, тощо?
А де ж той одяг був? Полушубки, штани, костюми, хустки – все забирали.
Що таке «Закон про п’ять колосків»? Чи чули Ви про нього?
Чув – було таке, що за 5 колосків давали 5-10 год. За жменю гороху жінці 5 год дали.
Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?
Не дозволяли, ловили й наказаніє давали.
Хто охороняв поля, колгоспні комори?
Спеціальні охранніки були на полях.
Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?
Ніхто не хотів, заставляли.
Чи змушували людей іти до колгоспів і як?
Прийдуть, позабірають все. Розкуркулювали. Де в горшках, личаках – все і витрушували.
Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?
Де ти їх сховаєш? Скільки скотини погибло з голоду. Пооднімали у людей та зігнали на поле, то там стільки коней подохло, шо аж сморід стояв. Мати мене й побили за те, що бігав туди дивитися.
В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?
Коли хотіли – день і ніч.
Скільки разів приходили до хати?
Цілий день ходили.
Коли почали помирати від голоду?
У 33-му, то весною, а в 47-му у нашому селі не мерли.
Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?
Після голодовки – в 36-37 рр. то підбирали сиріт в дєтдоми, інтернати. І після війни всіх забирали, бездомних не було.
Хто не голодував у селі і чому?
Которі робили на проізводствах, то ті й не голодували.
Хто зумів вижити?
Начальство, служаки.
Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?
Рідні, то допомагали, а так, то ні.
Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?
Мали, якшо родичі.
Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?
Шо шукали, шо попадалося – все їли.
З яких дерев вживали листя, кору в їжу?
А хто ж у його їздив? В 46-47 му в Западну Україну їздили, міняли крам, хусточки на хліб. Костюм з Германії привіз, то проміняв на жито і на картоплю.
Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?
Не знаю, не чув.
Скільки померло людей у селі? Чи є такі відомості?
Щитай, що половина села вимерла. Маса померла, а точно не знаю.
Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?
Чув, що одного хлопчика, років шести, мати з’їла.
Де і хто хоронив померлих від голоду?
Була спеціально виділена підвода і 2 чоловіка, які збирали вмерлих. В яму по 10-20 чоловік ложили. Сім’ї повністю вимирали. Було, що за одну ніч зразу 3 сім’ї вимерли. Ось на Маковці (сусіднє село) моя тітка, то вся її сім’я вимерла.
Чи платили тим, хто займався похованням померлих?
Платили, за одну людину вмерлу під кіло хліба давали.
Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?
На кладбище звозили тачками, а хто не подужає, то підводою.
Чи поминають їх на Проводи, Гробки, Зелені свята?
Канєшно.
Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?
Згадують, аякже.
Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?
Стара до Київського була. А нову ніяк достроїть не можуть.
Чи встановлені хрести чи пам’ятники померлим від голоду?
Пам’ятників нема, а хрести, то рідня ставила.
Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?
А як же, хвалився, але вони не дуже вірять, бо не знають голоду.
Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?
Правітєльство, а хто ж винуватий.
(Свідчення з фондів Музею Голодомору).