Місце запису: с. Запруддя, Рокитнянський р-н, Київська обл.;
Дата запису: 29.07.2003 р.;
Хто записав: Скрипак Оксана;
Респондент: Рижа Наталя Трохимівна, 1942 р. н.
Під час масового штучного голоду 1946-1947 рр. Рижа Наталя Трохимівна, 1942 р. н., проживала у селі Запруддя Рокитнянського району Київської області.
Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках або у 1946-47 роках?
Я 1942 року, мала була, то знаю, що від людей чула.
Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?
Неврожай, засуха була.
Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, хто це був?
Наше місцеве населення за вказівкою зверху. А ходили сільські, даже в горшках забірали в людей.
Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?
Були донощики, указували, що «у того, у того є, он там закопане». А чи награждали їх… Мабуть же вислуговувались.
Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання податків?
А хто їх зна. Може й мали. Вони були зазначені ці люди начальством.
Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?
Аякжеж, було ж, застосовували. За колоски судили. Отак у нас на кутку Одарку з маленькою дитиною засудили за жменю колосків.
Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?
Не знаю я.
Як люди боронилися?
Ховали, ховалися, закопували харчі.
Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?
Можна, приховували ж. Щоб людина та й не приховала. І між діти в колиски клали, і в узлики разні…
Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?
Активісти такі були.
Скільки їх приходило до хати? Хто це був?
Не знаю.
Де можна було заховати продукти харчування?
В сінях погреби копали. Закопували в землю, шо в кого було, бо шукали все.
Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?
Давали, варили.
Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, худобу, тощо?
Все забірали. Моя мати, то носила одежу у Шпендівку (сусіднє село) – ховали у родичів. Дядьки мої не вступали в колгосп і мати не вступали – то була «куркулькою».
Що таке «Закон про п’ять колосків?» Чи чули Ви про нього?
Не чула, але за колоски в селі жінку засудили.
Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?
Не дозволяли, гонили охранніки. Було як поженуться за нами по стерні, то ми тоді тільки колючки з ніг вибирали.
Хто охороняв поля, колгоспні комори?
Охраняли охранніки. Один на бригаду та 3-4 бригади на поле, а самі крали.
Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?
Деякі хотіли. Бідніші – хотіли, а багатші – ні. А біднішим яка рвзниця їм була – все одно голі, босі.
Чи змушували людей іти до колгоспів і як?
Змушували: одбірали скотину, інвентарь, забірали у колгосп молотарки, корів.
Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?
Де й ховали, то все одно одбірали. Дехто добровільно одводив у колгосп.
В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?
І вечором, і вдень.
Скільки разів приходили до хати?
Не знаю.
Коли почали помирати від голоду?
Поодбірали в людей, а тоді неврожай – і люди почали мерти.
Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?
Не знаю. Тоді лучший порядок був, як зараз. Усяк було. Забірали дітей багато у «майдани». Здавали й добровільно своїх дітей у дєтдоми.
Хто не голодував у селі і чому?
Не всі рівні були. Були й такі, шо не голодували, дехто приховав. Були хитрі, такі як і зараз. Батько робив мій на сівалках, то хоч шось в халяві приносив, то їли.
Хто зумів вижити?
Кому пощасливилося якось. Батько було візьме узличок зерна – вкладе, то мололи в жорнах та пекли млинці.
Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?
Помагали. Хто свій, то чи молока однесе. В кого була корова, тому було легше. Ділилися люди, родня.
Які засоби вживали до виживання?
Всяк виживали – бур’яни їли.
Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?
Млинці з полови пекли, картоплю мерзлу збірали по полю, листя рвали та їли, лободу, корінці всякі.
Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?
Чула, що в Білорусії хом’яків ловив хлопчик, парив і їв. Зайців полювали, пташок різних.
Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?
Міняли, забірали люди останнє. Везли одежу і міняли на продукти. В Западну Україну їздили. В Київ не їздили.
Чи був голод у містах?
Не знаю оцього. Мабуть був, скрізь же вивозили хліб.
Скільки померло людей у селі? Чи є такі відомості?
Не знаю, це сільрада знає, в архівах треба дивитися. Багато померло в голодовку.
Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?
Відомі. Чи людині дав уже голод на голову, що мати зарізала свою дочку.
Де і хто хоронив померлих від голоду?
Хоронили і коло хатів, і на кладовище везли. Звозили трупи до купи та й закопували в ями.
Чи платили тим, хто займався похованням померлих?
Не знаю хто там їм платив що.
Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?
На цвинтарі та по городах.
Чи поминають їх на «Проводи», «Гробки», «Зелені свята»?
Поминають. Як раніше, то й рідня ходила.
Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?
Поминають і тепер, і за совєтських часів поминали.
Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?
Нову вже давно мурують. Є й старенька – в людей, в хаті в діда Савочки.
Чи встановлені хрести чи пам’ятники померлим від голоду?
Общих хрестів нема.
Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?
Шоб так розказувала, то наче й ні.
Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?
Не знаю хто в цьому винний. Зверху було цьому буть, так треба було буть…
(Свідчення з фондів Музею Голодомору).