Місце запису: с. Синява, Рокитнянський р-н, Київська обл.;
Дата запису: 05.09.2005 р.;
Хто записав: Пух Олег;
Респондент: Крячковська Ганна Захарівна, 1927 р. н.
Під час Голодомору 1932-1933 рр. Крячковська Ганна Захарівна, 1927 р. н., проживала у селі Синява Рокитнянського району Київської області.
Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках, або у 1946-47 роках?
Так.
Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?
В голоді винна місцева влада і частковий неврожай.
Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, хто це був?
Відбирала місцева влада, тобто голова сільської ради – Саєнко Дмитро, голова колгоспу – Липовий Прокоп Григорович та їхнє оточення.
Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?
Ні.
Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання податків?
Таких документів не показувалося.
Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?
До людей, які не чинили опору при збиранні продуктів харчування, покарання чи побиття не застосовувалося. До «куркулів» застосовувалися виселення. В нашому селі їх було менше десяти. Людей, за розповіддю оповідачки, висилали з сім’ями до Сибіру.
Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?
Ні.
Як люди боронилися?
Акцій непокори оповідачка не спостерігала.
Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?
Приховати продукти було дуже важко, бо перевірялися всі закутки і схованки. Зерно, в прямому сенсі слова, вимітали мітлою.
Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?
Продукти шукало оточення влади.
Скільки їх приходило до хати? Хто це був?
Близько десяти.
Де можна було заховати продукти харчування?
Це було практично неможливо, бо до хати приходили не один раз і перевіряли скрізь.
Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?
За працю в колгоспі люди отримували в день 100 г. хліба.
Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, худобу, тощо?
Забирали й худобу, але в оповідачки в сім’ї зоставили корову та невеличке порося, яке згодом довелося зарізати, бо його пізніше забрали б.
Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?
Якщо щось залишалося на полях чи городах, то люди це збирали й вживали в їжу.
Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?
Ні.
Чи змушували людей іти до колгоспів і як?
Людей змушували йти до колгоспів під загрозою арештів і висилень.
Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?
В сім’ї оповідачки забрали воли і свині, але зоставили корову.
В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?
Серед «білого» дня.
Скільки разів приходили до хати?
Приходили стільки разів, щоб можна було все вивести. Близько десяти.
Коли почали помирати від голоду?
Тоді, коли вже не було сил добувати для себе продукти.
Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?
Дітьми-сиротами по змозі опікувалися родичі і сусіди. В гірших випадках діти просто помирали з голоду.
Хто не голодував у селі і чому?
Не голодували ті, хто збирав продукти і їхні близькі.
Хто зумів вижити?
Вижили тільки ті люди, які знаходили їжу і мали змогу працювати.
Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?
Кожна сім’я піклувалася про добробут і виживанням самих себе, тому продуктами ділилися дуже і дуже рідко.
Які засоби вживали до виживання?
Вживали в їжу те, що за нормальних умов ніколи б не їли.
Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?
Ні.
Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?
Споживали млинці з лушпайок проса, гнилу картоплю, акацію.
Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?
Черепах.
Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?
В містах можна було поміняти коштовні речі на продукти харчування. Батько оповідачки Крупка Захар Андрійович, коли їздив до Білої Церкви, купив за гроші і виміняв за коштовні речі (каблучки, сережки та ін.) цукор та хліб.
Чи був голод у містах?
Ні.
Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?
Ні.
Де і хто хоронив померлих від голоду?
Хоронили їх родичі. І сусіди на місцевому кладовищі.
Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?
Винним в загибелі людей була місцева влада і що про загибель людей не знає вище правління в Москві.
(Свідчення з фондів Музею Голодомору).