Місце запису: с. Телешівка, Рокитнянський р-н, Київська обл.;
Дата запису: 05.10.2005 р.;
Хто записав: Кравченко Катерина;
Респондент: Сатир Катерина Трохимівна, 05.12.1921 р. н.
Під час Голодомору 1932-1933 рр. Сатир Катерина Трохимівна, 05.12.1921 р. н., проживала у селі Телешівка Рокитнянського району Київської області.
Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках або у 1946-47 роках?
Звичайно, пам’ятаю.
Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?
Наскільки я пам’ятаю, рік був урожайний, звичайно, частина урожаю йшла на податки, але решту забирала влада.
Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, хто це був?
Я знаю, що до нас приходила тодішня головиха села Кисляк Катерина, по-батькові не пам’ятаю, і міліціонер.
Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?
Про те, що доноси були пам’ятаю, але про винагороди не знаю.
Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання податків?
Не пам’ятаю. Документів ніхто ніколи не показував.
Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?
Пам’ятаю, що людей били, коли хтось щось не віддавав, арешти і висилання не пам’ятаю, висилали тільки за невступ до колгоспу.
Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?
З ними ж був міліціонер, то в нього був пістолет.
Як люди боронилися?
Майже ніяк, тільки плакали.
Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?
Майже ні. Можна було закопати в землю, але часто знаходили все.
Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?
Шпичками проколювали сіно, солому, землю. Головиху пам’ятаю – Кисляк Катерина, а міліціонера не пам’ятаю.
Скільки їх приходило до хати? Хто це був?
Приходили по 2 чоловіки.
Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?
Так, у колгоспній столовій варили «шліхту» і давали.
Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, худобу, тощо?
Забирали інші речі. Я пам’ятаю забирали, навіть, дитячі сорочечки, а потім бачили, як їх продавали на базарі.
Що таке «Закон про п’ять колосків»? Чи чули Ви про нього?
Так чули, знаємо людей. Пам’ятаємо жінку Дуню: у неї було 5-ро дітей, вона принесла гороху в карманах, її засудили на 5 років і вона не повернулася в село взагалі.
Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?
Ні в якому разі.
Хто охороняв поля, колгоспні комори?
Люди з своїх, місцеві.
Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?
Були такі, що йшли добровільно, інші йшли із-за неграмотності своєї, а хто зрозумів – опиралися, не хотіли йти.
Чи змушували людей іти до колгоспів і як?
Звичайно, змушували.
В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?
І вечірній час, і вдень.
Скільки разів приходили до хати?
До нас приходили безкінечно, бо батько працював у Києві і його не заставали дома.
Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?
Не пам’ятаю, здається ніхто їми не опікувався.
Хто не голодував у селі і чому?
Не пам’ятаю таких.
Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?
Не ділилися і не допомагали.
Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?
Пам’ятаю їли витяжки з очерету, лободу.
Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?
Так, наш батько працював в м. Києві, в Дарниці, то привозив звідти крупи, муку.
Чи був голод у містах?
Так.
Скільки померло людей у селі? Чи є такі відомості?
Я не знаю.
Де і хто хоронив померлих від голоду?
На кладовищі біля першої бригади була викопана велика яма – туди і звозили всіх померлих. Для цього був оприділений чоловік, який був трохи здоровіший.
Чи платили тим, хто займався похованням померлих?
Так, тому виділяли додаткову миску їжі
Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?
Так, на кладовищі біля 1-ї бригади, по вулиці Зарічній.
Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?
Так, відомі. Пам’ятаю тільки, що жінку звали (називає ім’я, яке ми не вказуємо з етичних міркувань – Ред.), було в неї троє дітей (може й більше) і двох своїх дітей вона з’їла. Де у нас зараз 3-тя бригада (раніше був колгосп «Сталін»), там жив чоловік (називає ім’я, яке ми не вказуємо з етичних міркувань – Ред.), він теж їв людей. Жінку засудили, забрали з села і вона і не повернулася.
Чи поминають їх на «Проводи», «Гробки», «Зелені свята»?
Так.
Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?
Так, у граматку записують всіх родичів і їх згадували, і згадують зараз, і поминають в церкві.
Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?
Так, є. Відноситься до Московського патріархату.
Чи встановлені хрести чи пам’ятники померлим від голоду?
Так, є пам’ятники, хрести.
Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-33рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?
Сучасна молодь знає про це на рівні шкільної програми. А своїм дітям і онукам я, звичайно, розповідала, бо хіба таке забудеш.
Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?
Тодішню владу.
(Свідчення з фондів Музею Голодомору).