Місце запису: с. Михайлівка, Машівський р-н., Полтавська обл.
Дата запису: 12.08.2002 р.
Хто записав: Гасиджак Леся.
Респондент: Жовнір Марія Дмитрівна, 1918 р. н.
Під час Голодомору 1932-33 років проживала в селі Михайлівка Машівського району Полтавської області
Я з 1918 року і голод гарно пам’ятаю. Причиною голоду була індустріалізація. Усе з села видирали і кидали на новобудови. А на Западній і не знали, що у нас голод. Це люди уже потом розказували, що підійшли поїзди, вони хотіли допомогти харчами, а там кажуть: «У нас голода нет». І все. Я була одна у батьків, але ми жили бідно. До нас не приходили, продукти не забирали. А люди хто у грубі ховав, хто у печі.
У селі багато людей умирало. Я помню одна подруга померла, так ми її ягодами обложили… А їли ми будяки, молочай, шпичаки у воді рвали, коли вони ще молоді були, з листя беростків робили блини.
В город дехто поїхав, а дехто на Кавказ. Там простині і рушники міняли, а привозили кукурудзяне борошно. А золото їздили у Харків міняти на продукти. За день хто вмирав, усіх в одну могилу ховали. Батюшки не було. Просто горбик насипали – і все… Ну я не помню, щоб масово людей їли. Знаю лише, що були піймали і з’їли хлопчика, Гордіячого сина.