Місце запису: с. Михайлівка, Машівський р-н., Полтавська обл.
Дата запису: 12.08.2002 р.
Хто записав: Гасиджак Леся.
Респондент: Пукась Параска Федотівна, 1914 р. н.
Під час Голодомору 1932-33 років проживала в селі Михайлівка Машівського району Полтавської області.
Я народилася 1914 року у сусідньому селі Красногорка. Тоді якраз робила кінничою. У тому році людей зганяли у колгоспи, усе забирали, того й голод був. Дали по 25 пудів зерна, а нас у сім’ї 9 душ було. Помню, цілу діжку буряків наквасили. Ну а я ж молода, прийшла з посиденьок, а їсти так хочеться, що аж страх, взяла один бурячок і їм, а папа лежить і тільки вздихає. А я думаю-ну невже їм жалко…
Урожай у 1932 був великий, ми по хлібу ходили, а хліба не їли. Якось садили кукурудзу, ну і кидаємо собі незамітно по кілька зернят. А бригадир ходить і в рот заглядає, бо воно ж видно, якщо ти їв. Ну і одну дівчину вигнав. Вона скоро і померла.
Тим, хто збирав померлих, давали одну хлібину. Ніякого священника не було, а просто замотували у рядно і ховали померлих. Колгоспну столову зробили у хаті куркуля. Хліба давали завбільшки як брусок мила. Варили там суп із самої сої, а один чоловік хотів щоб густішим був накришив туди будяків і потім помер,
Після жнив ми в’язали снопи на полі і там же й жили у куренях. Один раз приїхав голова і хотів мене забрати з собою, а я не пішла. А рядом у ямі були суперфосфати, так хотіли і мене туди вкинути. Тоді за мене заступився Вишневський, директор МТС. А на другий день його не стало. Правда після того нам почали давати по 300гр. борошна на трудодень.
Було багато пухлих людей і кожен день гарбу возили. Були случаї, що людей їли. На Солдатівці один чоловік з’їв 15 чоловік, а голови під кроватью заховав. А (називає ім’я, яке ми не вказуємо з етичних міркувань – Ред.) з жінкою з’їли свого сина і принесли остатки в сільраду. Його тоді міліція забрала, а жінка пішла в дом терпіння.
Щоб вижити люди міняли 1 рушник на 1 стакан патоки. Тоді туди кидали спориш зелений, ліпили маторженики і пекли на печі. Дехто в Грузію їздив міняти золото на хліб. Важко було… Дуже важко. Дай Бог, щоб ви цього ніколи не знали..