Місце запису: м. Лохвиця, Миргородський р-н., Полтавська обл.
Дата запису: невідомо.
Хто записав: Мареха Олена.
Респондент: Мельник Марія Василівна, 1911 р. н.
Під час Голодомору 1932-1933 років проживала в місті Лохвиця (Лохвицького) Миргородського району Полтавської області.
Найстрашніший був 1933 рік. У нас в сім’ї було аж десятеро дітей. Вижило лише сім. Померли найменшенькі. Пам’ятаю як зранку до ночі, ми ходили і шукали, що його можна попоїсти. Нарвемо було щириці і квасцю і несемо додому. Мати в нас були вже зовсім погані. В 33 році вона і померла. Батько залишився один з нами. Було принесе горобців і ворон, зваримо юшку і їмо.
Їли усе, що бачили – корінці, лушпиння з картоплі, бур’яни, кору, листя дерев. Були випадки, коли люди наїдались якогось бур’яну та отруювались і помирали. В 47 році було вже не так тяжко. Все йшло на відбудову. Проте вже люди на дорогах не помирали і не лежали під заборами, як це було в 33 році. Врожай був шо в 33, шо в 47 роках. Проте це все зробили спеціально. Але все ж в 47 році було легше, ніж в 33 р. Проте, дай Бог, дітям і онукам нашим такого не побачити.