Місце запису: м. Лохвиця, Миргородський р-н., Полтавська обл.
Дата запису: невідомо.
Хто записав: Мареха Олена.
Респондент: Світонько Ольга Андріївна, 1920 р. н.
Під час Голодомору 1932-1933 років проживала в місті Лохвиця Лохвицький (Миргородського) району Полтавської області.
Були ми ще тоді підлітками, по 12 років було нам. Та такого не забудеш. Пам’ятаю, як усіх заганяли в колгоспи. Підемо, нащипаємо колосочків та зваримо якусь баланду ото і їмо. А якщо хто побачив, що колосочки рвемо, то нагайкою поб’ють, що ледве додому доходили. Країна в нас все ж таки хліборобна. Заграницю віддавали, а самі сиділи голодні. Люди працювали і хліб був. Проте прийде підвод «Красний флаг» і все позабирає. А врожай був, було всього. У горщику квасолю і ту вищиплять. Вони ходили, писали, щоб законтрактувати. Іздівались. Із мішками зайшли, послєднє вигрібли. Все чисто забирали. Ходять висипають і борщ висипе. Найхуже, як оце їздили і все чисто забирали. Навіть забирали качани з кукурудзою. Свої ж забирали. Люди намагалися ховати, що могли. Якось заховали ми муку – тільки ото і осталась. Самі з себе іздівались. Я була щупла і ото не пухла, а повні пухли одразу. Їли маляс (відходи переробного буряка на сахар). Шо тільки не їли.