Місце запису: х. Білани, Кременчуцький р-н., Полтавська обл.
Дата запису: 2009 р.
Хто записав: члени пошукового загону Комсомольської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 1. Керівник Ворона Л. Я.
Респондент: Мороз Надія Григорівна, 1925 р. н.
Під час Голодомору 1932-1933 років проживала на хуторі Білани (село Заруддя) Кременчуцького району Полтавської області.
Що вам розказати, діточки? Страшний то був час. Було мені тоді 7-8 років. Дітей у нас було небагато, я і моя сестра, на жаль, сестра, хоч і молодша за мене, я 1925 року народження, а вона 1927, та вже померла. Жили ми тоді в селі Заруддя, хутір Білани Кременчуцького району Полтавської області. Батько працював у магазині бухгалтером. Жили ми на той пайок, що йому давали, а це був пучок copгa, з якого віники роблять. То ми його товкли, і мати пекла з нього млинці. Помню, воно так тріщало під зубами. А раз у нас з’явився мішок з їжею. Ми не встигли його сховати, як зайшло четверо людей, які збирали їжу. У нас була корова. Так мати швидко взяла ліжник (рядно, а називали його ліжник), яким на ніч накривали корову, щоб не мерзла, та і кинула на той мішок. Ніхто не помітив того мішка, вдень його вішали на бантину, щоб просохло, а один побачив, але іншим не сказав. Так він і залишився у нас. Не всі були погані були і добрі люди. А сюди мене прислали на роботу, так оце тут і вік доживаю. Ходить до мене жіночка, яка прибирає у мене, варить їсти, бо негодна я.