Місце запису: с. Дмитрівка, Машівський р-н., Полтавська обл.
Дата запису: 11.05.2008 p.
Хто записав: невідомо.
Респондент: Коробка Поліна Петрівна, 1923 р. н.
Під час Голодомору 1932–1933 років проживала в селі Дмитрівка Машівського району Полтавської області.
Скажіть коли Ви народились і де?
Народилась я в 1923 році (рік Свині) і якраз цей год підніс мені свиню на все життя. Родилась я в Дмитрівці, тут прожила всі года, крім тих, шо мене забирали до Німеччини в годи войни.
А розкажіть, як Ви жили перед голодом 32-33 років?
Була я невелика, ну вже добре помню, що батьки построїли нову хату, сарай, купили конячину, якийсь реманент. Тільки все це купили, як почалась колективізація. І все придбане добро пішло в колгосп, а батьки пішли трудитись за “палички”.
А Ви не пам’ятаєте, тоді неврожай був, чи чого так сталось?
Та ні, врожай зібрали, а от прийшли буксири і все позабирали. В кого зерно, в кого квасолю і ту забрали…
А що Вам допомогло вижити?
Щоб не померти з голоду, брав папаша одяг і віз в Росію (Курськ, Воронеж) міняти на продукти. Були в нас останні чоботи і ті виміняв на пригорщу муки. Поміняли все, що могли. Осталось лише те, що на нас. Зараз даже страшно уявити, як ми вижили.
А чим Ви харчувались?
Доживали до нового урожаю самою кропивою. Як подумаю зараз кіт борщу не хоче їсти, а ми кропиву їли та спориш. Варили її, товкли колоски. Шукали кагати, де були картопля чи бурячок, та збирали гнилий крохмаль та гнилий буряк. Качани з кукурудзи товкли та шелеху з проса. Ні кішок, ні собак в селі не було. Як коняка здохне, то вистроювались в черід за падлюченню.
А чи допомагав хто вижити в ті часи?
А як ти помагатимеш, коли в самого немає чого їсти? Хочу я розказати про верхового Литвина Василя Федоровича. Він об’їзжав поля, було ганяв, щоб колоски не крали. Хто крав, на того кричав, але на жодного в сільську раду не заявив. Він чоловік був старший і понімав, шо можна під час голоду і від колосків померти. Так він, як би це сказати, давав вкрасти потроху.
Поліна Петрівна, а не пам’ятаєте Ви чи не було в селі патроната?
Та чого ж, добре помню. Був. На третій бригаді. Няньою була молода дівчина Литвин (Коробка) Софія Прокопівна.
А багато там діток виховувалось?
Точно не пам’ятаю, ну десь до десятка. Точно помню, що Яша Хоменко там був, коли сам залишився. Коли всі його рідні померли.
Хоменко Яків Свиридович, 1921 року народження, Хоменко Степан, Бейдик Марія. Бейдик Рая.,Матвієнко Коля, Матвієнко Рая. Серебряк Іван, Асауленко Оксана Федотівна, 1921 року народження.
А не пам’ятаєте, де хоронили померлих від голоду?
Якщо пам’ять не підводить, то на старому кладбищі, на початку.