Місце запису: с. Дмитрівка, Машівський р-н, Полтавська обл.
Дата запису: 11.05.2008 p.
Хто записав: невідомо
Респондент: Зубарєва Пелагея Власівна, 04.11.1922 р. н.
Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Дмитрівка Машівського району Полтавської області.
А розкажіть як Ви жили до колективізації?
Жили ми непогано. Був у батьків свій млин, корова, конячина. Та прийшли комуністи – все те забрали і змушений був папаша йти в колгосп.
Власівно, а якою була у Вас сім’я?
Мала я матір, батька та дві сестри. Старшу правда громом убило на хуторі.
А як Ваша сім’я пережила голод?
Вижили то ми всі, але так важко було, згадувати страшно. Забирали у нас усе. Послідній стакан кукурудзи і той забрали. І робив папаша у колгоспі за тарілку затірки. Їли весною вже 33-го і траву, то кропиву, то молочай, то спичаки з очерету, ловили горобців, собак, котів.
Чи допомагав Вам хтось у той нелюдський час?
Та хто дуже помагатиме, як самим їсти хочеться? Спасав нашу сім’ю стакан молока, який мати залишала вдома і не здавала. Налоги тоді були великі. Все треба було здавати, а не здаси – все рівно заберуть. Був у батька двоюрідний брат Коробка Прокіп Левкович (дівоче прізвище Власівни – Коробка), так він помагав папаші. Він працював десь в конторі і як коли чув про облави, які учиняли активісти і предупреждав батька, щоб той тікав з дому. та получе ховав всякі пожитки.
Батька рідний брат – Коробка Захарько – шив добре, то возив товар міняти і привіз нам з Воронежа трохи картошки. Так ми її поїли, а весною посадили вічки, а картошка вродила гарна.
А чи не можете Ви розказати про буксирні бригади?
Як вони називались я не знаю, ну забирали все під мітлу. По сусідству з нами жили Молодчуківські (так по – вуличному звали). Жили вони і без того бідненько. Забрали в них і корову, і харчі. Даже буряки, що наквасили і сливи, що натушили – все підмели.
Власівно, а не пам’ятаєте Ви хто помер тоді, в 33-ому?
Людей в Дмитрівці померло багато. Помню, через три хати від нас вимерла вся сім’я Йосипа Брідні (батько, мати та троє дітей), сім’я Хоменка Свирида, тут на четвертій бригаді, теж усі вимерли, остався сам Яша, якого здали в патронат.