Місце запису: смт. Біловодськ, Біловодського р-н., Луганської обл.
Дата запису: невідомо.
Хто записав: невідомо.
Респондент: Козиревська Євдокія Андріївна, 1915 р. н.
Під час Голодомору 1932–1933 років проживала в селі Кірносове Міловського району Луганської області.
Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932 – 1933 рр. або у 1946 – 1947 рр.?
Чи пам’ятаю я голод? А як же! Те забути ніяк не можливо!
Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду – неврожай, засуха, податки, чи забирали урожай влада?
Чого так вийшло ясно всім. Урожай був страшний, хороший, та все забрали у людей. Забрала влада.
Якщо відбирали в людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?
Присилали людей чужих і заставляли своїх ходить. Приходили частіше вдень, не ховалися, йшли сміло, причому по декілька разів, щоб нічого не осталося. Як це відбувалось? Чи ті, що відбирали, мали якісь документи на збирання продуктів?
Документи вони ніякі не показували, та їх ніхто і не насмілювався запитати. Чи мали зброю ті, хто ходили відбирати хліб у людей?
Зброї не бачила, а в сусідському селі ходили з пістолетом.
Чи застосовували до людей покарання: побиття, висилання, арешти?
Люди боялися, що їх покарають, віддавали самі, а спочатку думали, що так треба здавати.
Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?
Дехто, трохи приховував на горищі, закопували у садку, на городи зерно і ще що було з харчів, у ями тоже.
Хто і як шукав заховані харчі?
Ходили по три, чотири чоловіки, було і більше. Забирали не тільки зерно, картоплю, буряки, а і одежу, те що було краще. У сусіда прийшли трусить. Все забрали. А один наш поліз на горище, а там трохи заховано зерна. Він наче не замітив, а внизу сказав, що нічого вже не має. То був добрий чоловік. На поле боялися йти, а то там могли побачить і наказати. Охороняли чужі, і всі, кого заставляли.
А чи працювали ви у колгоспі і чи були люди які добровільно працювали?
Яке там добровільно?! Не хотіли іти, не знали як це, що це таке. Знали одне-заберуть все своє що нажили. Один Митько не хотів іти, так його побили, лупцювали. Загнали так. Мого діда і сім’ю його вислали за те, що не хотів в колгосп записуватися. Коли повернувся, не знаю як це случилось, то попав як раз на голод. Стукав у вікна до родичів, щоб відкрили і пустили. Був пухлий. Ніхто не пускав, боялись даже сказати що то їх родич. Бо буде страшне то ворог народу. Так залякані були люди. Так він стукав, стукав, поки не помер з онуком під хатою у родичів. Отак було, не дай Бог.
А коли люди найбільше помирали?
Коли? Та тоді, коли їсти нічого не стало. Померло багато, страшно людей.
Хто з родичів, знайомих помер у ті роки?
У нас хутір був не дуже великий і всіх людей знали. Так дуже багато померло, в одному місті ціла вулиця.
Що було з малими сиротами, чи ними опікувалась держава?
Якщо діти оставалися самі, а родичів не було, чи не могли забрати то забирали у приют.
Хто не голодував в селі і чому?
Голодували всі. Трохи менше ті у кого була корова і вдалося заховати трохи зерна і продуктів. У нас була корова – кормилица і я робила на тракторі. Мені було 17-18 років не помню і кругом мене такі ж малі. Так це трохи помогло вижити.
Які засоби вживали до виживання?
А був у нас один случай. У одного дядька ходила коровка пастися, а приходила пізно і з пустим вим’ям, молока не було. А було ось як. На краю хутора була хата, де всі були пухлі і голодні. Дівчина їхня, додумалася заманювати у двір, доїла, а тоді випускала. Вислідили хазяєва і була неприятность тій дівчині. А їсти то хотілося усім.
Чи допомагали люди одне одному виживати?
Люди одне одному пошти не помагали, бо було нічим допомагати. У кожній хаті по 5-7 і більше дітей. Самим голодно.
Що і з чого варили їсти?
Їли горобців, хто упіймає, та їх і було дуже мало, жаб піджарювали. Весною їли таку траву слизеньку, не помню як називається доже бабки, лопуцики, рябчики. Це дуже допомагало. Ще суху кору товкли, сіяли, а тоді а тоді пекли ладики прямо на сухій плиті.
Чи не було випадків канібалізму(людожерства)?
Людоїдства у нас не було. Може тихо в хатах це хтось робив так люди б узнали. А у сусідній Зеликівці були такі случай хай Бог милує.
Чи знаєте що таке торгсін?
Про «торгсін» знаю, що приходили мінять продукти на золото і ще на щось. А де воно те золото було у нас?
Де і хто хоронив померлих від голоду?
Людей померло багато, спеціально їх ніхто не хоронив. Тихо ховали родичі, хто оставався живий, у садку, на городі, за хатою. Такого міста отдельно для поховання не було.
Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр.? Зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?
Я часто згадую голод 1932-1933 років, розказую дочці і онукам. У мене є онуки, правнуки і праправнучка. Згадую, хоча нашого хутора давним давно не має і я живу в Біловодську. Живу добре, у мене все є, не обижають мене. А такого як було – не забудеш. Я вже стара і конешно багато забула багато і помню.
Кого Ви вважаєте винним в загибелі багатьох людей?
А винне у тому, що був голод і загинуло багато людей – держава і влада. Такі орли померли.