Місце запису: невідомо.
Дата запису: невідомо.
Хто записав: невідомо.
Респондент: Гляненко Василь Маркович 17.08.1930 р. н.
Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживав у селі Брусівка Євсузького (згодом Біловодського) району Луганської області.
Де проживали и чим займалися у 30-ті роки?
Сім’я жила в с. Брусівка Євсузького району Луганської області. Займалися сільським господарством до колективізації індивідуально (до 1930р.), а після колективізації до колгоспу «Серп і Молот» працювали в колгоспі.
Ким були батьки, брати, сестри? Їх життя, доля в 30-ті роки.
Брати та сестри по матері:
Петренко Павло Федорович (1913р.), Петренко Михайло Федорович (1919р.) – загинули в війні. Петренко Галина Федорівна (1915р.) – жила і померла у Казахстані.
Петренко Тетяна Федорівна (1917р.) – жила і померла у Луганську.
Мої рідні: Гляненко Наталія (1928), Марія Марківна (1926).
Чи є родичі, померлі в роки голоду 30-х років?
У сім’ї я був при смерті, брат Павло, що навчався у Біловодську на тракториста, прийшов додому із коржиками, що отримав на пайок. Вони мене підняли. Батька спасла корова, що розтелилася, а загинув (вірніше пропав «безвісті») у війну. Сім’я вижила.
Які Ваші особисті спогади про події 30-х років?
Був малий, тому нічого не пам’ятаю. Знаю про ті страшні роки зі слів матері Гляненко Насті та батька Гляненка Марка Ігнатовича.
Що чули від інших людей про голод 30-х років?
Мати говорила, що весною 1933 р. люди мерли як мухи. І жалю ніякого в людей не було, бо всі самі такі. Мати каже: «Ідеш вулицею, а людина на порозі помирає, а ти йдеш мимо, бо в тебе своє горе».
Вкажіть свідчення про знайомих Вам людей, які пережили голод і дожили до наших днів.
Квітка Лідія Митрофанівна, вул. Садова (1920 р.н.).
Знаєте чи Ви, де проводились масові поховання померлих від голоду?
Ні. Мати говорила, що була вирита траншея, в яку скидали трупи померлих.