Місце запису: с. Верхня Дуванка, Сватівський р-н, Луганська обл.;
Дата запису: 2007 рік;
Хто записав: Перевозенко Андрій Володимирович;
Респондент: Болховецький Микола Саліфонович, 18.09.1922 р. н.
Під час Голодомору 1932–1933 років проживав у селі Верхня Дуванка, Сватівського району, Луганської області.
Згадуючи ці роки, дуже боляче згадувати, але трішки розповім. Мені було 10 років, в моїй сім’ї було нас 8 дітей і батьки Нам жилося трішки легше, бо батько працював бригадиром і, як кажуть, десь щось міг достати. У нас була корова так батько її обміняв на 1 пуд зерна. Коли настала зима, а зима була холодною і багато снігу, було дуже важко, так взимку ходили на поля, де росли буряки, і збирали. Але люди не завжди верталися, так як були великі морози –25-30 градусів, люди помирали прямо на полі. На весні, коли вітер дме, то був неприємний запах. Цих людей навіть не ховали.
Весною було легше, так я як були ягоди. Ми, діти, ходили до лісу і збирали козелки, бульбу рили, а будучи школярами, то нас посилали зрізати колоски.
Весна була засушливою, і тому хоч врожай був, але дуже маленький, і люди все одно голодували. Ще на селі були такі як куркулі, вони жили добре і наживалися на цих бідних людях.
В моїй сім’ї ми вижили всі, а згадуючи соседей, то там діти померли.
Отак, я згадую ті важкі роки.