Місце запису: с. Писарівка, Новопсковський р-н, Луганська обл.
Дата запису: 16.03.2008
Хто записав: Верховода А.М., учениця 10-б класу Новопсковської ЗОШ І-ІІІ ступенів.
Респондент: Золотарьова Афанасія Григорівна, 1918 р. н.
Під час Голодомору 1932-1933 років проживала в селі Донцівка Старобільського району Луганської області.
Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-1933 роках або у 1946-1947 роках?
Як же я в 33-му не могла запомнить? Як голод був у 6 класі була. Ідем у школу, а Донцівка велика, попід дворами по дорозі лежать мертві, пухлі. Урожай був хороший, але все вивозили, заставляли конякою кожен день вивозити хліб, забирали все на світі. Не померли тому, що була корова, буряки, а батько все носив у Росію. Пішки ходили через Ганусівку, Пантюхино, там і хліб, і картошка, а у нас нічого не було. Сусід, брат мого батька, всі вимерли. Батько і я на візку вивезли на кладовище, а у ямі було по 20 чоловік. У нас питали: «Чого ви ходите?» А коли ми відповідали, що у нас немає, що поїсти, то дивувалися. В 7 класі в школу не ходила, а батько одвіз мене у Росію, у Давидівку на желєзнодорожну станцію, щоб здати у няньки, щоб хоч там нормально їсти.
Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду: неврожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?
Влада забирала. Батько все мій вивозив з хати. Урожай був нормальний, але все у нас забирали колгоспи.
Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, хто це робив?
Комсомольці, партійці забирали та сміялися, вони ж розкуркулювали сім’ї.
Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?
Я такого не слідкувала.
Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?
Так, було на роботу не вийдеш, то забирали, а у народі казали: «у холодну посадили…» Ой, яке було!
Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?
Так, можна. Ховали, де тільки можна: і закопували на городах, у садку і де тільки не ховали.
Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?
Це були більше актівісти, комсомольці, вони все і забирали.
Де можна було заховати продукти харчування?
Де не ховали, і мій батько закопував по городах, у садку, в соломі і не находили.
Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?
Давали небагато супу, затірки, але ніколи не давали хліба, ніколи!
Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, рушники худобу тощо?
У Донцівці такого не робили, а може по інших вулицях, бо я ще була школьниця і не помню.
Що таке закон про «п’ять колосків»? Чи чули Ви про нього?
Чи я чула? Це я чула. У Писарівці у 33-ому році була причепчиця, яка травила хліб на тракторах, а вона собі взяла 700 грамів отруєного зерна, принесла додому, промила, висушила та й виложила сушитися на столі, а голова колгоспу особисто все побачив. Жінку суд присудив до 5 чи 7 років.
Хто охороняв поля, колгоспні комори?
Сторожа там були, вони ж і охороняли.
Чи люди хотіли добровільно йти в колгоспи?
Не хотіли у Донцівці. Мій батько не хотів. Але як не хотіли, то заберуть худобу.
Чи змушували людей іти до колгоспів і як?
Не хоче, заберуть худобу, майно, все одно запишуть, вони примушували.
В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?
При врожаї ходили і забирали все, що можна, все на світі.
Скільки разів приходили до хати?
Скільки виписувалися, стільки і приходили.
Коли почали люди помирати з голоду?
У 33-ому році вже почали умирати й пухнути.
Що було з малими сиротами, чи опікувалася ними держава?
Яка там держава. Нічого не було, їх забирали родичі.
Хто не голодував у селі і чому?
Комуністичні начальники тілько і не голодували, бо любили підлизуватися.
Які засоби вживали для виживання?
Хто як зумів, той і якось зміг вижити.
Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?
Так, звичайно. Як у когось щось було, ділились.
Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?
І лободу, щирицю, весною оце було очерет, комиш, а він безвредний. Люди пухли, мерли, їх худобу забирали у колгоспи, а там нічого не давали, того худоба і мерла, а люди у величезну чергу ставали щоб взяти зробити собі щось поїсти вже з мертвої скотини.
Чи був голод у містах?
Наоборот, у міста тікали з сел, бросали свої хати, там давали їжу по карточкам.
Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?
Но такого я не чула, за таке і не балакали.
Де і хто хоронив померлих від голоду?
То вже хто міг, звозили по 20-25 чоловік в яму, не закопували, они там горами лежали.
Чи поминають їх на Проводи, гробки, Зелені свята?
Так це поминають, а тоді не поминали.
Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?
У Донцівці при комуністах церкву закрили, зробили клуб, а мене туди батько не пускав. Влада не розрішала нам ходити до церкви.
Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?
Розказувала і онукам, і дітям.
Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?
Винний голод, а голод од комуністичних партій.